Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя, -

22 вересня 2009 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 7 березня 2008 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. В період подружнього життя, а саме з 15 травня 2008 року по 20 вересня 2009 року, позивач перебував в США на заробітках і зароблені кошти пересилав дружині. З 10 вересня 2009 року сторони припинили проживати однією сім’єю, проте за взаємною згодою поділити кошти, які позивач пересилав дружині перебуваючи за кордоном, не можуть, а тому ОСОБА_7 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину грошових коштів в сумі 24 000 грн., які знаходяться на рахунку ОСОБА_8 в Приватбанку Черкаського головного регіонального управління центрального Уманського відділення, що по курсу складає 3 000 доларів США та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В подальшому позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог та збільшення суми позову, оскільки з довідки банку від 17.08.2010 року стало відомо, що по системі міжнародних переказів клієнтом ОСОБА_7 за період з 15.08. 2008 року по 20.09.2009 року були відправлені перекази на загальну суму 13 400 доларів США на ім’я ОСОБА_9, тому позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину грошей у сумі 107 200 грн., що за курсом складає 13 400 доларів США і стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача по дорученню ОСОБА_10 позов підтримав і просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_11 позов не визнавав і просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість. В своїх поясненнях в суді, як і в запереченні на позов представник відповідача вказував, що на момент виїзду чоловіка за кордон, відповідач ОСОБА_8 була не працевлаштована і не мала власного помешкання. При цьому ОСОБА_7 взяв на себе зобов’язання надавати грошову (матеріальну) допомогу на утримання дружини, яке полягало в здійсненні витрат на оренду житла, харчування, лікування, санаторно-курортне лікування, відпочинок, купівлю предметів домашнього вжитку та першої необхідності. На виконання взятих на себе зобов’язань позивач в період з 15.05.2008 року по 20.09.2009 року (протягом 16 місяців) по системі міжнародних переказів перерахував на ім’я відповідачки кошти в розмірі 6 000 доларів США. Після повернення із-за кордону сімейне життя у сторін не склалося і тому між ними виник конфлікт, на підставі якого позивач звинувачував відповідача у крадіжці його особистих коштів. Крім того представник відповідача вказував, що позов є не обґрунтованим і безпідставним, оскільки позивачем за час провадження по справі не надано до суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності коштів, про поділ яких він ставить питання у позові. В свою чергу він вказував, що кошти про поділ яких іде мова в позові - відсутні, оскільки вони були витрачені відповідачем, а позивачем не надано доказів, які б підтверджували або спростовували факт того, що він не надав згоди колишній дружині на використання та витрату грошових коштів, які вона отримала від свого чоловіка в період шлюбу.

рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 червня 2011 року у позовних вимогах ОСОБА_7 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що дане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Судом першої інстанції встановлено, що з 07 березня 2008 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, дані про розірвання шлюбу відсутні.

За згодою подружжя ОСОБА_7 поїхав на заробітки в США і переказував зароблені ним кошти в Україну на ім'я дружини.

Відповідно до довідки "Приватбанку" – центрального Уманського відділення від 18.09. 2009 року, позивач ОСОБА_7 є клієнтом банку та в "Приватбанку" по системі moneygram, за період з 18.12.2008 року по 17.09.2009 року ним були відправлені перекази на загальну суму 6 000 доларів США на прізвище ОСОБА_8( а.с. 6).

Факт отримання коштів відповідачем по переказах в судовому засіданні визнав і представник відповідача, однак при цьому вказував в своїх поясненнях, як і в запереченні на позов, що як на момент подачі позову, так і після необґрунтованого збільшення суми позовних вимог позивачем, цих коштів на рахунку в банку не було і не має, тому що відповідачка їх отримала і використала на свої потреби, оскільки була не працездатна та немала власного житла.

Згідно даних постанови, за підписом дільничного інспектора Уманського MB УМВС України Черкаській області Тисанюк С.М від 03.10.2009 року, за результатом розгляду заяви громадянина ОСОБА_7, в якій він просить вжити заходів до ОСОБА_8, яка заволоділа його грошима та майном, в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ст.ст. 185, 296 КК України відмовлено, за відсутністю в її діях складу злочину ( а.с. 63).

При розгляді справи в суді першої інстанції представники сторін не дійшли згоди з приводу поділу коштів та давали суперечливі пояснення. Будь-яки належних і допустимих доказів, на підтвердження відповідних обставин, сторони, відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) суду не надали і жоден з них не піднімав питання про допит сторін в судовому засіданні в якості свідків на підтвердження відповідних обставин згідно з положеннями ст. 62 ЦПК України і не надали інших доказів на підтвердження відповідних обставин. Представник позивача і представник відповідача в своїх пояснення підтвердили той факт, що сторони перебували в шлюбних відносинах і кошти перераховувались позивачеві в Україну і були отримані відповідачем, однак витрачені нею на власні потреби. В судовому засіданні представники сторін не дійшли згоди з приводу сум перерахованих коштів позивачем на ім'я відповідача по системі міжнародних переказів в період перебування позивача за кордоном.

В обгрунтування позовних вимог в позовній заяві від 22 вересня 2009 року, позивач послався на ст.ст 60,71 СК України та ст. 368 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.60 ч.1 СК України, майно набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобу, тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). В ч. 2 ст. 60 СК вказано, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 10, ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, що позивач є власником (права спільної часткової власності) коштів про поділ яких він ставить питання у своєму позові, розмір цих коштів, їх наявність на рахунках банку і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного та сімейного законодавства України. Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України - позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57- 59 ЦПК України, зазначені ним обставини, однак таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування. При викладених обставинах, з посиланням на те, що у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до висновку і відмовив в задоволенні позову позивачу.

З даним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Встановлено і не оспорюється сторонами, що з 07 березня 2008 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, оскільки дані про розірвання шлюбу відсутні. За згодою подружжя ОСОБА_7 поїхав на заробітки в США і переказував зароблені ним кошти в Україну на ім'я дружини.

Встановлено, що відповідно до довідки Черкаської філії центрального Уманського відділення "Приватбанку" №03.20.09/1379 від 13.09.2010 року і додатку №1 (виписки з переказу) до неї, позивачем ОСОБА_7 за період з 15.05.2008 року по 20.09.2009 року по системі moneygram були відправлені перекази на загальну суму 13400 доларів США на прізвище ОСОБА_9, а з 26.12.2008 року на прізвище ОСОБА_8 (а.с.116-118), що залишилось поза увагою суду першої інстанції, оскільки суд посилається в своєму рішенні лише на дані довідки "Приватбанку" – центрального Уманського відділення від 18.09. 2009 року про те, позивач ОСОБА_7 є клієнтом банку та в "Приватбанку" по системі moneygram, за період з 18.12.2008 року по 17.09.2009 року ним були відправлені перекази на загальну суму 6000 доларів США на прізвище ОСОБА_8 (а.с. 6). З позову та пояснень позивача вбачається, що грошові кошти пересилалися для поліпшення матеріально-побутових умов сім'ї і вони не спростованні в ході розгляду справи відповідачем та його представником.

Представником відповідача в поясненні та запереченні вказується, що як на момент подачі позову, так і після збільшення суми позовних вимог позивачем, цих коштів на рахунку в банку не було і не має, тому що відповідачка їх отримала і використала на свої потреби, оскільки була не працездатна та немала власного житла.

Відповідно до ч.2 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Згідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобу, тощо) не мав самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.2 ст.61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок в банківську (кредитну) установу.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11 (v0011700-07) , спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що сума коштів по переказах по системі moneygram, що були відправлені позивачем ОСОБА_7 за період з 15.05.2008 року по 20.09.2009 року, на загальну суму 13400 доларів США, що еквівалентно 107200 грн., на прізвище ОСОБА_9, а з 26.12.2008 року на прізвище ОСОБА_8, є спільним сумісним майном подружжя, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на Ѕ частину зазначених грошових коштів підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в сумі 1956 грн., що складаються з оплати судового збору в сумі 536 грн.; оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.; оплати правової допомоги в сумі 1300 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 316, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – задовольнити.

рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя – скасувати та ухвалити нове рішення, яким.

Позов ОСОБА_7 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину грошових коштів від суми 13400 доларів США, що еквівалентно 107200 грн., які були відправлені позивачем ОСОБА_7 за період з 15 травня 2008 року по 20 вересня 2009 року переказами по системі moneygram, на прізвище ОСОБА_9, а з 26.12.2008 року на прізвище ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 1956 грн. судових витрат.

рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.