Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л. І.,

суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,

при секретарі Губарик К.А.

з участю:

прокурора Ткачука С.Я.,

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом в.о. прокурора Волинської області в інтересах держави в особі управління Держкомзему у Луцькому районі Волинської області до Підгайцівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16 про визнання нечинними та скасування рішення сесій Підгайцівської сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою прокурора Волинської області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2011 року,

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2011 року в задоволенні позову в.о. прокурора Волинської області про визнання нечинними рішень сесій Підгайцівської сільської ради від 05 грудня 2007 року №22-4 та від 28 січня 2008 року №25-8 року та недійсним державного акту ЯД №311551 від 08 лютого 2008 року відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор Волинської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні прокурор Ткачук С.Я. та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_9 апеляційну скаргу не визнали, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 2,9532 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території с. Струмівка Луцького району, на підставі договору міни від 16 серпня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 обміняв вказану земельну ділянку на земельну ділянку площею 0,1112 га, що належала ОСОБА_4 (а.с.16-17), та державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 311551 від 17 серпня 2007 року (а.с.10).

Згідно рішення Підгайцівської сільської ради від 05 грудня 2007 року №22-4 (а.с.11) ОСОБА_17 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,7390 га (цільове призначення якої змінюється).

Рішенням Підгайцівської сільської ради від 28 січня 2008 року № 25-8 затверджено виготовлений проект відведення та змінено цільове призначення земельної ділянки. (а.с.15).

Судом встановлено, що в подальшому частина спірної земельної ділянки була відчужена ОСОБА_4 іншим відповідачам по справі.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ОСОБА_10 було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, генеральний план на забудову, проект житлового будинку (а.с.151-155, 158-169).

Також, рішенням Підгайцівської сільської ради №46/8 від 26 лютого 2010 року громадянці ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво житлового будинку господарських будівель та споруд в с.Струмівка на приватизованій земельній ділянці в розмірі 0,12 га.(а.с.175).

Вказані відповідачі розпочали будівництво житлових будинків на належних їм земельних ділянках.

Відповідно до ч. ч. 1,2,3 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. "а" ч. 3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, спірна земельна ділянка, перебуває в межах території житлового кварталу с.Струмівка відповідно до рішення Підгайцівської сільської ради № 22-16 від 05.12.2007 року, яке на час вирішення даного спору у встановленому законом порядку не визнано нечинним і не скасовано, а на окремих земельних ділянках розпочато будівництво індивідуальних житлових будинків та господарських будівель, тому відновлення цільового призначення спірної земельної ділянки, як і її використання для ведення особистого селянського господарства неможливе..

Таким чином, враховуючи наведені норми закону та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а спірна земельна ділянка відповідно до рішення сільської ради, яке на даний час є чинним, відноситься до земель житлової забудови, тому і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення п.15 розділу Х "Перехідних положень" Земельного Кодексу України (2768-14) .

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу прокурора Волинської області відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 травня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.