Справа № 22ц-2032\11 

Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В.В.

9 Доповідач Суржик М. М.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі : Головуючого : судді Авраменко Т.М.,

суддів : Кіселика С.А., Суржика М.М.,

при секретарі Слюсаренко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року,

В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ сумісно нажитого майна подружжя. Зазначила, що в період з лютого 2007 року по 22 березня 2008 року проживала однією сім’єю з відповідачем без реєстрації шлюбу. Зокрема в період з лютого по липень 2007 року вони проживали в її домоволодінні, яке знаходиться в АДРЕСА_1. За період їх спільного проживання в селі Перчунове та місті Помічна відповідач постійно працював у місті Києві, а додому приїжджав лише на вихідні дні. З липня 2007 року по 1 березня 2008 року сторони разом виїхали до міста Київ на роботу, де проживали в найманій квартирі. В лютому 2008 року за спільні кошти вони придбали житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (далі будинок), який зареєстрували на відповідача. З 1 березня 2008 року позивачка стала проживати в будинку та одночасно проводила в ньому ремонтні роботи. 22 березня 2008 року сторони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. В лютому 2011 року взаємовідносини між сторонами погіршилися. 19 лютого 2011 року відповідач приїхав додому та силоміть забрав сина та частину речей. На протязі всього вказаного періоду до реєстрації шлюбу сторони проживали разом в місті Києві, як подружжя, спільними зусиллями організовували свій побут, збирали кошти для придбання будинку. Після його придбання позивач самостійно організовувала та проводила ремонт в будинку за кошти, які надавав відповідач.

рішенням суду позов було задоволено частково, встановлено факт проживання сторонами однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 11 листопада 2007 року по 22 березня 2008 року ; визнано спільним майном сторін будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 ; в порядку розподілу спільного майна визнано за позивачкою право власності на 1/2 ( одну/другу ) частину будинку з надвірними спорудами.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просив рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд 1-ої інстанції послався на покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; договір оренди житлового приміщення від 03 жовтня 2007 року, що відповідач взяв в оренду на період з 03 жовтня 2007 року до 03 серпня 2008 року квартиру АДРЕСА_3 ; повідомлення ЗАТ "Воля-Кабель", що відповідач користувався послугами Інтернету. На підставі цих доказів суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що факт того, що позивач, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в перших числах березня 2008 року стала проживати в спірному будинку та виконувати в ньому ремонтні роботи, що, на переконання суду, свідчить про те, що між сторонами існували тривалі сімейні відносини, і факт проживання ОСОБА_3 однією сім’єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 11.11.2007 року по 22.03.2008 року є доведеним та підлягає встановленню. Враховуючи те, що на момент купівлі будинку відповідач проживав однією сім’єю з позивачем без реєстрації шлюбу, будь-яких письмових угод з приводу спільного майна між ними не укладалося, тому дане нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю .

Крім того, з показань свідків встановлено, що після придбання спірного будинку внаслідок спільних зусиль сторін ( праці позивача та коштів відповідача ) його вартість істотно збільшилася, що відповідно до ч.1 ст. 62 СК України є підставою для визнання даного майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя .

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може і вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (2947-14) .

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. (v0011700-07) *Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя*, при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу, ; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі ; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір ; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях..

Колегією суддів на підставі досліджених доказів встановлено, що, дійсно, між сторонами по справі на протязі періоду з 11.11.2007 року по 22.03.2008 року мав місце факт сумісного проживання. Однак, зважаючи на непостійний характер цих відносин, не можна зробити висновок, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в зазначений період позивач проживала в м. Помічній, а відповідач проживав в м.Києві, уклав договір оренди жилого приміщення, позивачка по місцю тимчасового проживання відповідача зареєстрована не була, зустрічі між сторонами мали періодичний та непостійний характер, спільного господарства сторони не вели, спільного бюджету не мали.

Твердження позивачки про те, що будинок було придбано за спільні кошти сторін та для цих цілей відповідачем було отримано кредит в сумі 9000 доларів США доказами не підтверджено. Як вбачається з розписки та договору купівлі-продажу (а.с.24.25), гроші ОСОБА_9 (продавцем) отримані саме від відповідача, який в договорі зазначає, що купує будинок самостійно і на це підтвердження подав до нотаріальної контори відповідну заяву, яка зареєстрована за вхідним №100 від 22 лютого 2008 року.

Крім того, як вбачається з довідки Добровеличквіського відділення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (а.с.110), відомості про доходи позивачки за період 1- квартал 2007 року –1 квартал 2008 року відсутні.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду підлягає скасуванню, а в позові належить відмовити.

На підставі ст.74 СК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу задовольнити.

рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 11 листопада 2007 року по 22 березня 2008 року та поділ сумісно нажитого майна подружжя відмовити.

рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.