Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне підприємство 15927", ОСОБА_1, треті особи: Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", Орган опіки та піклування Ковпаківської районної в м. Суми адміністрація, приватний нотаріус ОСОБА_6, Сумська міська рада, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу на 986/1000 часток будівлі гуртожитку, скасування державної реєстрації права власності

позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу 986/1000 часток будівлі гуртожитку, визнання права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку,

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

про визнання ордерів на жиле приміщення гуртожитку недійсними,

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2011 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Позов Сумської міської ради задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 986/1000 часток будівлі гуртожитку за АДРЕСА_1, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство 15927" та ОСОБА_1 18 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Скасовано державну реєстрацію права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку, загальною площею 2445,7 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, номер запису в реєстраційну книгу 1840.

В задоволенні позову Сумської міської ради до ОСОБА_1 про визнання права власності на 986/1000 часток будівлі-гуртожитку відмовлено за необґрунтованістю.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордерів на жиле приміщення недійсними відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення та незастосування судом норм матеріального, порушення норм процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог та відмовити у задоволенні позовів Сумської міської ради та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Зазначає, що судом не враховано того, що відповідачі за його позовом із заявами про застосування строку позовної давності не зверталися, а клопотання в його позовній заяві про поновлення цих строків суд не розглянув. Також суд не дав оцінки діям приватного нотаріуса ОСОБА_6, який посвідчив договір купівлі-продажу 986/1000 часток будівлі, невірно застосував положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) , а також помилково вважав спірний будинок гуртожитком. Крім того, Сумська міська рада в особі міського голови не може бути позивачем у справі, так як прав на спірне майно не має.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, позивачів за первісним позовом та їх представника ОСОБА_16, які заперечили проти її задоволення, третьої особи ОСОБА_14, яка вважає, що відсутні підстави для її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, частково задовольняючи позов Сумської міської ради та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив із незаконності включення спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Сумське АТП-15927", тому його продаж ОСОБА_1 вчинено без належних прав на розпорядження та за відсутності права власності у продавця на нерухомість. Крім того, спірний гуртожиток належить до житлового фонду, а не є цілісним майновим комплексом, тому не може бути відчужений в процедурі санації, а підлягає безумовній передачі у комунальну власність територіальній громаді. Строк звернення до суду з вимогою про визнання ордерів недійсними ОСОБА_1 пропустив.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що будівля по АДРЕСА_1 була побудована в 1969 році і має статус гуртожитку. Замовником будівництва був Сумський автобусний парк №18021 і використовував його саме як гуртожиток для робітників. В послідуючому дане підприємство було реорганізоване в Сумське АТП-15927. Під час його приватизації, спірний гуртожиток був включений до статутного фонду ВАТ "Сумське АТП-15927", в яке воно було реорганізоване, а 16 березня 2007 року - зареєстрований на праві власності за ВАТ "Сумське АТП-15927" в Сумському МБТІ.

18 травня 2007 року між ВАТ "Сумське АТП-15927" та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу 986/1000 частин цього гуртожитку.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03 квітня 2008 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2008 року та набрало законної сили, визнано незаконним включення в статутний фонд ВАТ "Сумське АТП-15927" гуртожитку, загальною площею 2445,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язано його передати управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВАТ "Сумське АТП-15927" розпорядилося майном, яке йому не належало, тому зміст договору купівлі-продажу від 18 травня 2007 року суперечить ЦК України (435-15) та є підстави для визнання його недійсним.

Установивши, що спірний жилий будинок має статус гуртожитку і під час приватизації ВАТ "Сумське АТП-15927" був включений до статутного фонду помилково, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність укладеного з ОСОБА_1 правочину та задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та часткове задоволення позову Сумської міської ради.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірне застосування судом законодавства про приватизацію, що діяло станом на 1998 рік є безпідставними.

Виходячи з положень ст. 4 ЖК Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. Статтями 127 - 131 ЖК Української РСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 року (208-86-п) , передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Ураховуючи те, що гуртожитки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду. Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) . Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Таким чином, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Саме з таких міркувань виходив суд першої інстанції при визнанні недійсним договору купівлі-продажу будівлі.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання ордерів на жилі приміщення гуртожитку недійсними обґрунтовано відхилені місцевим судом у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ст. 59 ЖК України, відповідно до якої вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Місцевим судом вірно встановлено, що між ОСОБА_1 та користувачами житлових приміщень в спірному гуртожитку склались правовідносини, які регулюються житловим законодавством, тому доводи апеляційної скарги з приводу невірного застосування норм ЦК України (435-15) та порушення норм процесуального права є помилковими.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 прав власності на спірний гуртожиток не має та не є добросовісним набувачем цього майна.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.