22ц-6813/11

Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т.О.

Категорія 52 Доповідач - Єлізаренко І.А.

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –Єлізаренко І.А.

суддів – Гайдук В.І., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі –Ляпченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Управління персоналом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 Управління персоналом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з 02 березня 2006 року по 27 лютого 2009 року він працював у відповідача на посаді завідувача господарською частиною з посадовим окладом 2000 грн. При його звільненні з ним не було проведено розрахунок в повному обсязі, тому на підставі ст.ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2 195 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 61 380 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення та задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач працював у відповідача на посаді завідуючого господарською частиною з 21 квітня 2006 року за строковим договором, який за згодою позивача було продовжено до 28 лютого 2009 року (а.с.4). 29 лютого 2009 року позивач був звільнений з роботи у зв"язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с.35).

Звернувшись до суду з зазначеним позовом позивач вказує, що при його звільненні відповідачем не було проведено розрахунок в повному обсязі, оскільки його оклад за січень 2009 року становив 2000 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи згідно наказу №104-п від 30 грудня 2008 року по персоналу з 01 січня 2009 року було встановлено посадові оклади для працівників Дніпропетровського інституту МАУП у відповідності до штатного розпису на 2009 рік та у зв"язку з новим штатним розписом було скасовано надбавки до посадових окладів працівників Дніпропетровського інституту МАУП, встановлених за попередні роки з 01 січня 2009 року (а.с.36). Посадовий оклад позивача після винесення даного наказу складав 1600 грн. (а.с. 38)

Наказом №7/1-п від 29 січня 2009 року на підставі Постанови Наглядової ради МАУП (протокол засідання Наглядової ради №9 від 29 січня 2009 року) та у зв"язку з невиконанням фінансового плану січня 2009 року було здійснено нарахування мінімальної заробітної плати, у тому числі і позивачу, у розмірі 605 грн. (а.с.53-56).

Доводи позивача про те, що він був прийнятий на посаду з окладом 2000 грн., а тому без його відома і згоди відповідач незаконно зменшив розмір його окладу, суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, трудовий договір від між сторонами із зазначенням посадового окладу 2000 грн. було укладено з 21 квітня 2006 року до 01 березня 2007 року (а.с. 124). В подальшому позивач продовжував працювати на посаді і його оклад на 2007-2008 рік було встановлено в розмірі 1300-1500 грн., що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за 2007-2008 роки, довідкою про заробітну плату і що на протязі всього часу роботи позивачем не оскаржується.

Не оскаржуються позивачем і накази №104-п від 30 грудня 2008 року та №7/1-п від 29 січня 2009 року, на підставі яких було змінено його оклад та заробітна плата на 2009 рік.

З матеріалів справи вбачається, згідно довідки заробітна плата позивачу була нарахована в сумі 2404,81 грн., в тому числі: мінімальна заробітна плата 605 грн. (оклад), індексація 626,81 грн., премія 1173,30 грн. (а.с.125). Таким чином, відповідачем регулювалася заробітна плата позивача до 2000 грн. і сплачувалася позивачу відповідно до трудового договору.

За таких обставин суд першої інстанції правильно, на підставі ст.ст. 32, 115, 116, 117 КЗпП України, відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Доводи про невідповідність висновків суду обставинам справи є безпідставними, оскільки суд повно та всебічно перевірив доводи позивача та обставини справи і з урахуванням наданих доказів дав їм правильну правову оцінку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів