колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого - Куцина М.М.,

суддів:Павліченко С. В., Кондора Р. Ю.,

при секретарі – Медяник Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, де третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4, де третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

У позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її донька ОСОБА_7 внаслідок заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень відповідачем по справі ОСОБА_4

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. та засуджено до 10 років позбавлення волі.

У зазначеній кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину ч.2 ст. 121 КК України позивачку була визнана потерпілою, і нею не заявлявся цивільній позов у цій кримінальній справі порядку ст. 28, 29, 50 КПК України, а тому вона має право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

Після смерті ОСОБА_7 на утриманні позивачки залишилася неповнолітня донька ОСОБА_7- ОСОБА_6, 1993 року народження (на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року її батько ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнаний безвісно відсутнім).

За рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №92 від 9 квітня 2009 року ОСОБА_3 призначено піклувальником неповнолітньої ОСОБА_6,1993 року народження.

Позивачка, будучи пенсіонеркою, не має можливості належним чином забезпечити розвиток здібностей дитини, оплачувати її навчання.

Цими злочинними діями відповідача їй заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у витратах у сумі 5 тисяч гривень на поховання доньки ОСОБА_7, та витратах на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до досягнення нею повноліття у сумі 6480 тис. гривень.

Позивачка вважає, що внаслідок умисного нанесення відповідачем по справі ОСОБА_4 її доньці ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть її доньки, їй була заподіяні моральні та душевні страждання, у зв’язку з постійним нервовим напруженням погіршився її стан здоров’я, під час проведення досудового слідства та судового розгляду даної справи їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 500 тис. гривень.

Позивачка, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст. ст. 28, 49, 50 КПК України, та ст. ст. 22, 23, 1168, 1200, 1201 ЦК України, просила в суді першої інстанції стягнути з відповідача матеріальну шкоду: 5 тисяч гривень на поховання доньки ОСОБА_7, та витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до досягнення нею повноліття у сумі 6480 тис. гривень, та 500 тис. гривень моральної шкоди.

рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6480 гривень матеріальної шкоди та 50.000 тис. гривень моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 64.80 гривень судового збору та 15 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. У решті позовних вимог - відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про зміну рішення місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди, та просить у цій частині позову збільшити стягнення моральної шкоди з 50 тис. до 500 тис. гривень моральної шкоди, в решті рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача не погодилася з даним рішення суду і оскаржила дане рішення в апеляційному порядку, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Позивачка та третя особа ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідача відхиленню з наступних міркувань.

Задовольняючи позов частково місцевий суд виходив з положень ч.3ст. 61 України та вважав доведеними встановлені обставини того, що відповідача по справі було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та засуджено за вироком Ужгородського міськрайонного суду до позбавлення волі до 10 років в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_4 заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла.

Також, місцевий суд вважав, що цим злочином позивачці, як такій, що була визнана потерпілою в даній кримінальній справі, та внаслідок позбавлення життя її доньки була заподіяна матеріальна та моральна шкода, і поклав на відповідача обов’язок по відшкодуванню шкоди.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який, розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Проте, судова колегія не може погодитися з висновком місцевого суду щодо визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 50 тис. гривень, оскільки місцевий суд зазначеного в повному обсязі не врахував, зокрема,глибину та тривалість моральних страждань позивача, яка зазнала непоправної втрати доньки і всіх своїх надій, пов’язаних з донькою, не врахував того, що позивачка має похилий вік і її здоров’я під тягарем пережитого стрімко погіршується і того,що на її очах буде зростати її онука( донька померлої ОСОБА_7.), позбавлена материнської турботи і гідного матеріального забезпечення.

Позивачка, як така, що визнана потерпілою у кримінальній справі, вправі у порядку, визначеному ст. ст. 28, 29, 50 КПК України, звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, і життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнається найвищою соціальною цінністю.

Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до правил частини першої та другої ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові ( дружині), батькам ( усиновлювачам), дітям( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Матеріалами справи встановлено, що за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 17 години, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1 умисно наніс ОСОБА_7 серію ударів руками та ногами по голові і тулубу, від яких вона померла.

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_7 її неповнолітня донька ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3, залишилася на утриманні бабусі - позивачки по справі ОСОБА_3, яка є пенсіонеркою, і за рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №92 від 9 квітня 2009 року ОСОБА_3 було призначено піклувальником неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судова колегія з висновком місцевого суду, який, у відповідності до правил ст.ст. 1197, 1200 ЦК України, поклав на відповідача обов’язок по відшкодуванню шкоди, завданої смертю ОСОБА_7, на користь позивачки по справі у сумі 6480 гривень на утримання її неповнолітньої онуки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( доньки померлої ОСОБА_7.).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Покладаючи на відповідача обов’язок по відшкодуванню завданої моральної шкоди та визначаючи розмір грошового відшкодування, місцевий суд не врахував положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (v0004700-95) , відповідно до яких, крім урахування характеру та обсягу немайнових втрат, зазначених особою, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд апеляційної інстанції враховує характер дій винної особи, скоєння умисно тяжкого злочину у позбавленні життя людини, яке полягало у тривалому нанесені тяжких тілесних ушкоджень, які були причиною смерті доньки позивачки по справі.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховує глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яка зазнала непоправної втрати доньки, і всіх своїх надій, пов’язаних з донькою .

З врахуванням викладених обставин судова колегія визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500.000 тис. гривень.

Ця сума, враховуючи непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, характер дій особи( умисний тяжкий злочин) на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних обставин не може вважатися завищеною чи надмірною.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5, не мають юридичного значення, а тому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи .

За таких обставин, подана апеляційна скарга представника відповідача є безпідставною та підлягає відхиленню.

З врахуванням наведених обставин та у відповідності до пунктів 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, судова колегія вважає, що рішення місцевого суду щодо визначення розміру грошового відшкодування позивачці ОСОБА_3 слід змінити. Збільшити стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди з 50.000 тисяч гривень до 500 тисяч гривень. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.307 309 315 ЦПК України (1618-15) . колегія суддів

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 травня 2011 року- змінити

Збільшити стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди з 50.000 тисяч гривень до 500 .000 тисяч гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено на протязі двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції