Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Заполовського В.Й.,

суддів: Павицької Т.М., Старовойта Г.С.,

при секретарі судового засідання Жовновської О.О.,

з участю представника позивача Люшненко В.Є. та за участю відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про розірвання договорів і стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року, -

У листопаді 2010 року відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі Банк) звернувся до суду з вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно укладеного кредитного договору № 02/11/2007/980-ПКП/02/111 від 02 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала на споживчі цілі кошти у розмірі 13 200 грн. строком до 01.11.2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. У забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених договором, Банк уклав зі ОСОБА_2 договір поруки за №02/11/2007/980-ПКП/02/61 від 02 листопада 2007 року. Однак, відповідачі взяті на себе зобов’язання не виконують, в результаті чого утворилася зазначена в позові заборгованість.

Справа №22ц/1300 Головуючий у суді 1ї інст.Збицька К.Д. Категорія 27 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.

У зв’язку з цим, позивач просив розірвати зазначений кредитний договір та стягнути із ОСОБА_3, як позичальника, та ОСОБА_2, як поручителя, у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 25 жовтня 2010 року у розмірі 33 798 грн. 18 коп., а також судові витрати.

ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про визнання недійсними кредитного договору, укладеного ВАТ КБ "Надра" з відповідачем ОСОБА_3 02 листопада 2007 року, та договору поруки, укладеного цього ж дня з нею.

Зазначала, що ОСОБА_3 для отримання вказаного кредиту використала підроблений документ – довідку про доходи № 1-22/10 від 22.10.2007 року на своє ім’я, за що була притягнута до кримінальної відповідальності й засуджена Малинським районним судом 25 лютого 2010 року. Тому вважає, що ОСОБА_3 ввела в оману Банк щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки у разі відсутності такої довідки вона не отримала б кредит, а з нею не був би укладений договір поруки. Тому, відповідно до п.1 ч.1 ст. 230 ЦК України, такі договори повинні бути визнані недійсними.

В подальшому ОСОБА_2 змінила позовні вимоги по зустрічному позову, вимагаючи визнати недійсним лише укладений з нею договір поруки, оскільки ОСОБА_3 ввела її в оману, бо за відсутності у неї довідки про доходи вона не стала б укладати договір поруки.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року позов відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" задоволено частково.

Розірвано кредитний договір №02/11/2007/980-ПКП/02/111 від 02 листопада 2007 року, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" 33 798 гривень 18 копійок заборгованості по кредитному договору.

В позові до ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним договір поруки №02/11/2007/980-ПКП/02/61, укладений 02 листопада 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 під впливом обману.

У поданій апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким розірвати кредитний договір та стягнути суму заборгованості з ОСОБА_3. та ОСОБА_2 в солідарному порядку, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Позивач посилається на те, що судом не правильно застосовані норми матеріального права, не повно з’ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Зокрема зазначає, що договір поруки був укладений між Банком та ОСОБА_2 Ніякого обману Банком, як стороною зазначеного правочину, відносно ОСОБА_2 не було. Тобто Банк не вводив і не ввів ОСОБА_2 в оману при укладенні оскаржуваного договору поруки. Вказане, на думку позивача, не було враховане судом при постановленні оскаржуваного рішення.

Судове рішення про задоволення позову до ОСОБА_3 не оскаржується, а тому його правильність в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, обставинами, які мають істотне значення, є помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що згідно укладеного кредитного договору від 02 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала на споживчі цілі кошти у розмірі 13 200 грн.

Оскаржуваний договір поруки від 02.11.2008 року Банком із ОСОБА_2 укладений саме на забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов’язань по вказаному кредитному договору, для укладення якого ОСОБА_3 використала підроблений документ про доходи.

Обставини, а саме про те, що довідка надана Банку ОСОБА_3 про розмір її доходу є підробленою, ОСОБА_2 під час укладення оскаржуваного договору поруки відомі не були.

Як встановив суд першої інстанції, обман з боку позичальника ОСОБА_3, при укладенні договору поруки, полягав у тому, що вона, завідома знаючи про недостовірність наданої нею у кредитну установу (Банк) довідки про місце роботи та розмір заробітної плати, без якої не змогла б отримати кредит, умисно замовчувала існування даної обставини, що є умислом на введення в оману сторін правочинів – Банку, як кредитора, і ОСОБА_2, як поручителя, та підставою для укладення, як кредитного договору, так і договору поруки.

Зазначені обставини встановлені вироком суду від 25.02.2010 року, що відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому висновок суду про те, що договір поруки ОСОБА_2 був вчинений під впливом обману позичальником ОСОБА_3, яка ввела в оману й іншу сторону договору – Банк, грунтується на вимогах закону та узгоджується з матеріалами справи і є правильним.

У зв’язку з цим, рішення суду про визнання недійсним договору поруки №02/11/2007/980-ПКП/02/61 від 02 листопада 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, як такого, що укладений під впливом обману, колегія суддів визнає обгрунтованим та залишає рішення суду в цій частині без змін.

Відтак, є правильним і рішення суду про відмову Банку у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як з поручителя.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.