Головуючий у суді І-ї інстанції Франько М.Я.

Категорія –46 Доповідач –Черненко В.В.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді – Черненко В.В.

Суддів –Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.

при секретарі –Животовській С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частину будинку, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселенням у приміщення і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування незаконно отриманих грошей та майна, відшкодування майнової шкоди,-

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на 1|2частину будинку, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Під час розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з зустрічним позовом про витребування незаконно отриманих грошей та майна, відшкодування майнової шкоди. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2011 року первісний позов –задоволено повністю.

Судом першої інстанції визнано за ОСОБА_3 право власності на 1|2 частину житлового будинку та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1, в ідеальній частці без розподілу його в натурі. В порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_3 меблі для спальні, вартістю 1750 грн., два матраци для спальні, загальною вартістю 800 грн. Суд зобов’язав ОСОБА_2 усунути перешкоди для ОСОБА_3 в користуванні житловим будинком та надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, забезпечивши для неї можливість мати дублікати ключів від вхідних дверей та інших приміщень.

Суд вирішив вселити ОСОБА_3 в будинок АДРЕСА_1. Суд відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову про витребування від ОСОБА_3 грошей в сумі 90142, 50 грн., вартості ремонту квартири в сумі 3535 грн., грошової компенсації вартості майна в порядку його поділу в сумі 1560 грн. та витребування майна на суму 2725 грн. Судом було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 276.83 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову –відмовити та задовольнити зустрічний позов повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2005 року по 10 листопада 2009 року. Під час перебування у шлюбі, 31.03.2008 року було придбано будинок АДРЕСА_1 і покупцем в договорі купівлі продажу було зазначено ОСОБА_2 Будь –якої домовленості між сторонами відносно права власності на цей будинок, ніж передбачені СК України (2947-14) не встановлювалось.

Також встановлено, що 3 липня 2007 року у відділенні № 6 філії ВАТ КБ "Надра"Львівського РУ на ім’я ОСОБА_3, було відкрито валютний рахунок № НОМЕР_1, на який надійшло 27800 доларів США. З вказаного рахунку 5.07.2007 року було видано 10000 доларів.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 60, 61, 62, 63, 69, 70 СК України, ст.ст. 368, 370, 372 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову, та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову. При цьому суд зазначив, що будинок АДРЕСА_1 сторонами було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому він є спільним сумісним майном подружжя і підлягає розподілу у рівних частинах. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилався позивач по зустрічному позову є недоведеними .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок, меблі для спальні, два матраци для спальні придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. ( ас. 7, 47, 61, 73-74, 167), що визнано СК України (2947-14) спільною сумісною власністю подружжя і додатковому доказуванню ці обставини не підлягають. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині, а саме недоведеності позивачкою за первісним позовом обставин придбання цього майна не грунтуються на вимогах діючого законодавства. Безпідставними є також доводи скарги в частині незастосування судом першої інстанції п.3 ч.1 ст. 57 СК України. Як зазначено було вище, відповідно до ст. 60 СК України все майно набуте подружжям за час шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Обов’язок довести, що майно набуте у шлюбі є особистою приватною власністю ОСОБА_2 покладається саме на нього, шляхом подання позову про визнання майна придбаного в період шлюбних відносин з позивачем його особистою приватною власністю. Як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, вимог щодо визнання будинку АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю вона не містить. ( ас. 42-45) Посилання на ці обставини у запереченні на первісний позов, судом першої інстанції правильно розцінено не як позовні вимоги ОСОБА_2, а тому суд правомірно досліджував обставини справи саме у межах первісного та зустрічного позовів. ( ас. 57-60) Доповнень чи змін до зустрічного позову у порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) матеріали справи не містять. Не підлягають задоволенню і доводи викладені в апеляційній скарзі в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 грошей у сумі 90142,50 грн., ( еквівалент 17800 доларів США), оскільки ОСОБА_2 не доведено факт належності цих коштів саме йому. З наявних у матеріалах справи документів встановлено, що валютний рахунок у банку було відкрито на ОСОБА_3, а тому саме вона є власником зазначених коштів і має право розпоряджатися наявними на рахунку коштами. ( ас. 106-110) Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції про недоведеність обставин зустрічного позову. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313- 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2011 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.