Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.

Категорія - 27

Доповідач - Демкович Ю.Й.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді Демковича Ю.Й.,

суддів Козака І.О., Хоми М.В.,

при секретарі Тарнавській Т.В.,

з участю представника апелянта та представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2011 року

по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"/надалі "Банк"/

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по кредиту,

Банк звернувся із вимогами до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 13.08.07, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний"та відповідачем, за умовами якого останні отримав кошти у розмірі 15000,00 грн.

Посилається на те, що відповідач припинив виконання зобов’язання й заборгованість станом на 22.07.10 склала 49928,52 грн., з яких: 6625,06 грн. –прострочена заборгованість по кредиту, 6624,94 грн. –дострокова сума погашення кредиту, 10572,12 грн. –заборгованість по процентах та 26106,40 грн. –штрафні санкції (пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання).

рішенням Збаразького районного суду від 25.01.11 відмовлено позивачу в задоволенні його вимог.

Мотивами відмови є те, що позивач не довів, що є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Банк Універсальний", не надав оригіналу кредитного договору, а також, що представником відповідача 21.04.10 повернуто суму позики за вказаним договором в розмірі 15000,00 грн.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що воно постановлене з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи й судом дано невірну оцінку доказам, частина яких не досліджувалася в судовому засіданні, оскільки рішення приймалося без участі представника позивача, як от: оригінал договору, статутні документи та інше.

У суді апеляційної інстанції представник Банку підтримав вимоги скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.

Представники відповідача просять залишити рішення без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не довів свого правонаступництва щодо прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства "Банк Універсальний".

Окрім цього, мотивами відмови послужила відсутність у матеріалах справи оригіналу кредитного договору та факт погашення представником відповідача заборгованості по договору в розмірі 15000,00 грн.

Такі висновки суду є помилковими.

Із наданих копій документів встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний"рішенням зборів акціонерів від 27.08.07 перейменоване у відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк", протокол № 4-2007. Відповідні зміни були внесені у статутні документи.

рішенням позачергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк"від 22.06.09 внесено зміни до статуту товариства й повне найменування банку визначене як публічне акціонерне товариство "Універсал Банк".

Із свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, а саме: ВАТ "Банк Універсальний", ВАТ "Універсал Банк"та ПАТ "Універсал Банк"вбачається, що ідентифікаційний код особи 21133352 не мінявся, й це означає, що позивач є правонаступником прав та обов’язків ВАТ "Банк Універсальний". Окрім цього правонаступництво підтверджується статутними документами.

Тому, висновки суду з цього питання є хибними й позивач вправі звертатися із даним позовом до суду.

Встановлено, що 13.08.07 між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний"та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11/326-к /надалі "Договір"/, за умовами якого останній отримав кошти у розмірі 15000,00 грн. Відсоткова ставка погоджена сторонами в розмірі 33 % річних, термін погашення - до 12.08.12, порядок погашення - щомісячні платежі в термін до 10 числа кожного місяці в сумі 250,00 грн. Договором передбачено порядок погашення заборгованості та відповідальність сторін за порушення зобов’язання.

Банком своє зобов’язання виконане 13.08.07, що підтверджується копією платіжних документів.

Згідно із випискою з особового рахунку відповідач у травні 2008 року припинив повернення позичкових коштів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 22.07.10 вона становить 49928,52 грн., з яких: 6625,06 грн. –прострочена заборгованість по сумі кредиту, 6624,94 грн. – заборгованість по сумі кредиту, 10572,12 грн. –відсотки, 26106,40 грн. –штрафні санкції (пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання).

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення, з мотивів, наведених у скарзі.

У силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

З врахуванням викладеного, апеляційна інстанція приходить до висновку, що позовні вимоги Банку підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідачем порушені умови Договору.

Судова колегія погоджується із розрахунком простроченої заборгованість по сумі кредиту в розмірі 13250,00 грн. та відсотках у розмірі 10572,12 грн. й дану суму (23822,12 грн.) слід стягнути із відповідача в користь Банку.

Щодо штрафних санкцій, то, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів приходить до переконання, що в цій частині позовних вимог слід відмовити так як розмір відшкодованої відповідачем пені в сумі 16445,34 грн. перевищив розмір отриманої останнім позики.

Окрім цього із відповідача слід стягнути в користь позивача понесені останнім судові витрати в сумі 988,93 грн.

Доводи представників відповідача про повернення суми позики не заслуговують на увагу, оскільки кошти в розмірі 15000,00 грн. були зараховані Банком в погашення заборгованості ОСОБА_1 у порядку, передбаченому п. 6.1.2 Договору.

Також, є безпідставними доводи зазначених представників щодо відсутності графіку повернення кредитних коштів, що, на думку останніх, свідчить про неналежне інформування позичальника про умови кредитування, оскільки порядок повернення коштів врегульований у самому Договорі, п 3.7 (щомісячні платежі в термін до 10 числа кожного місяці в сумі 250,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"задовольнити.

рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2011 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"заборгованість за кредитним договором № 11/326-к від 13 серпня 2007 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний"та ОСОБА_1, у розмірі 24811,05 грн., з яких: 13250,00 грн. –простроченої заборгованості по сумі кредиту; 10572,12 грн. –відсотків за користування кредитом; 988,93 грн. –судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.