Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів : Галичанського А.Д., Чупікової В.В.

секретар Варгоцька Н.С.

за участю: сторін, їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку, її поділ в натурі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 квітня 2011 року,-

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0864га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та її поділ в натурі.

Посилалася на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 19.07.2010р. відбувся поділ в натурі домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 між його співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3

Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці загальною площею

0.0864га. Зазначена земельна ділянка належить на праві власності попередньому власнику домоволодіння ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (бланк серія ІІІ-ЧВ № 008699) від 06.08.2002р.

Вказувала позивач на те, що 22.12.2004р. ОСОБА_4 продав домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.12.2004р. В свою чергу ОСОБА_5 подарував належну йому 1\2 частину домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування від 13.02.2008р.

Позивач вважає, що в даний час відповідно до норм чинного законодавства, земельна ділянка загальною площею 0,0864га по АДРЕСА_1 перебуває в спільній частковій власності її, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які мають право на її поділ пропорційно до належних їм часток у домоволодінні.

рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,0864га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю від 06.08.2002р.

Поділено в натурі земельну ділянку загальною площею 0,0864га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно до варіанту 1 висновку №1688 будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність та невірне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 19.07.2010р. домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 поділено в натурі між його співвласниками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,0864га, власником якої, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 06.08.2002р., є ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на п.4 ст.88, п.4 ст.120 ЗК України, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що земельна ділянка площею 0,0864га, по АДРЕСА_1 знаходиться в спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3

Суд першої інстанції не врахував, що договір купівлі-продажу частини будинку був укладений 22.12.2004р. Пунктом 4 цього договору передбачено, що продавець зобов"язаний переоформити свої права на земельну ділянку (укласти договір купівлі-продажу), або відмовитись від права оренди, користування на користь покупців.

Згідно зі ст. 377 ЦК України ( в редакції, що діяла на час укладення договору) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Змістом чч.1, 2 ст.120 ЗК України (в редакції, що діяла на час укладення договору) передбачено, що зазначена норма закріплювала самостійні правові режими права власності на земельну ділянку та право власності на розташовані на цій земельній ділянці об"єкти нерухомості, згідно з якими перехід права власності на будівлю та споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою безумовного ( автоматичного) переходу права власності на всю земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Спірна земельна ділянка, як було встановлено та не оспорюється сторонами належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю виданного на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Чернівецької міської ради від 27.06.2002р. № 43.

Крім того, п. 4 договору купівлі-продажу частини будинку від 22.12.2004р. передбачено, що продавець зобов"язаний переоформити свої права на земельну ділянку (укласти договір купівлі-продажу), або відмовитись від права оренди, користування на користь покупців.

Скасовуючи Державний акт про право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст.125 ЗК України, якою встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до цієї норми відповідачу ОСОБА_4 на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Чернівецької міської ради від 27.06.2002р. № 43 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю. Отже підстав для скасування Державного акту колегія суддів не вбачає.

Аналізуючи обставини справи та представлені суду докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.214 ЦПК в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

Висновок суду про задоволення позовних вимог зроблений внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, а також судом неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 задовольнити.

рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 квітня 2011 року скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку, її поділ в натурі відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.