колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Приватного підприємця ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2010 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПП ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 24 липня 2010 року о 10 годині 10 хвилин з вини водія ПП ОСОБА_6 - ОСОБА_7 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю "ФОРД", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачці, причинені механічні ушкодження. Просила стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди – 59 989,20 грн., моральної шкоди - 5 000 грн., судові витрати та витрати у сумі 1200 грн. за проведення експертизи.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 грудня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_5 з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди - 25 781,95 грн., у відшкодування моральної шкоди – 1 000 грн. та судові витрати у сумі 329,61 грн., у задоволені решти позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 надіслала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування усіх обставин справи. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що вона перенесла стрес, до теперішнього часу перебуває на обліку у лікаря, тому вважає замалою суму, стягнуту у відшкодування моральної шкоди.

ПП ОСОБА_6 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, а у задоволенні решти позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з’явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні апеляційних скарг відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 24 липня 2010 року сталася ДТП під час якої було пошкоджено автомобіль "Форд", державний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_5

Відповідно до постанови Сімферопольського районного суду АР Крим від 25 серпня 2010 року, винним у зазначеному ДТП було визнано водія ПП ОСОБА_6 - ОСОБА_7, який під час зіткнення керував належним йому автомобілем ЛАЗ 42021, державний номер НОМЕР_2.

22 квітня 2010 року між ПП ОСОБА_6 та страховою компанією "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції застосував положення Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (далі Закон), оскільки цивільна відповідальність ПП ОСОБА_6 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був зазначений автомобіль "ЛАЗ 42021".

Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована (а.с. 26).

Згідно з умовами договору страхування, ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну становить в сумі 25000 грн.

Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Статтею 3 Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).

У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, з огляду на суть такого страхування, Закон (1961-15) має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника – заподіювача шкоди.

Як вбачається з висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №342 від 13 вересня 2010 року матеріальна шкода, спричинена автомобілю "Форд", державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, складає 50 281,95 грн., оскільки вона встановлена з урахуванням коефіцієнту фізичного зношення автомобіля 2007 року випуску.

Враховуючи ці обставини, суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 підлягає стягненню сума матеріальної шкоди, яка була спричинена з вини його працівника за мінусом суми страхового відшкодування, що складає 25781, 95 грн. (50281, 95 грн. – 24500 грн.)

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо необґрунтованості застосування судом положень ст. 1194 ЦК України, а також зменшення розміру моральної шкоди до 1000 грн. до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки протирічать обставинам справи.

Встановивши розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн., суд першої інстанції враховував фактичні обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань. Доказів про те, що в результаті пошкодження автомобіля її власнику спричинена моральна шкода саме в розмірі 5000 грн., позивачкою не надано.

Твердження апеляційної скарги ПП ОСОБА_6 на незаконність судового рішення, саме на те, що суд розглянув справу за відсутністю їх представника, не мають для вирішення справи правового значення і не свідчать про незаконність судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що винним в ДТП є водій автомобіля ОСОБА_7 і саме він повинен відшкодувати моральну шкоду, не відповідають положенням закону.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Оскільки ОСОБА_7 під час ДТП знаходився в трудових обов’язках з ПП ОСОБА_6, то шкоду, спричинену з вини своїх працівників, повинно відшкодовувати підприємство.

Інші доводи викладені в апеляційних скаргах були предметом судової перевірки і не дістали об’єктивного підтвердження та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно до вимог ч.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення відповідає вищевказаним вимогам, а також вимогам ст.ст. 214, 215 ЦПК України. Воно містить оцінки доказів, наданих сторонами і встановленні на підставі них факти та обставини.

За таких обставин рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та Приватного підприємця ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.