колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Чорноморський ВГІРФО ГО ГУ МВД України в АР Крим, - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 04 квітня 2011 року,

у березні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Чорноморський ВГІРФО ГО ГУ МВД України в АР Крим, - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

Позов мотивовано тим, що йому на праві власності з 1999 року належить квартира АДРЕСА_1. З відповідачкою він знаходився в зареєстрованому шлюбі в період з 20.10.2006 року до 08.04.2008 року. Після розірвання шлюбу відповідачка, зібравши свої речі, залишила квартиру. З серпня 2009 року вона без поважних причин в квартирі не проживає, однак до теперішнього часу там зареєстрована. За таких обставин позивач на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України просить визнати відповідачку особою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняти її з реєстрації.

рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 04 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд не дав жодної оцінки встановленим обставинам, а саме, що відповідачка в серпні 2009 року вивезла всі свої речі і з того часу не проживає в спірній квартирі, перешкод він їй в проживанні не чинив.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка, як колишній член сім’ї позивача, зареєстрована у вказаній квартирі з 01.11.2007 року. З серпня 2009р. вона не проживає у вказаній квартирі з поважних причин – у зв’язку з тим, що позивач перешкоджає їй проживати в квартирі, що встановлено рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 12.01.2009р.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом ст. ст. 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин.

Відповідно до абз.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985р. №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) у справах про визнання наймача або членів його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з’ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв’язку з чим зазначене питання вирішується судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 З відповідачкою він знаходився в зареєстрованому шлюбі в період з 20.10.2006 року до 08.04.2008 року. З 01.11.2007р. відповідачка зареєструвалась за вищезгаданою адресою. Після розірвання шлюбу відповідачка залишила квартиру. З серпня 2009 року вона, зібравши свої речі, в квартирі не проживає, що підтверджується актами та не заперечується сторонами.

Суд дійшов висновку про поважність причин її відсутності на спірній житловій площі, посилаючись на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 12.01.2009р., яким ОСОБА_5 зобов’язано не перешкоджати ОСОБА_6 у користуванні квартирою та передати їй ключі від квартири.

Проте, рішенням суду встановлені обставини, що мали місце у серпні 2008р.

Жодного доказу, який би підтверджував наявність перешкод з боку позивача у користуванні квартирою, починаючи з серпня 2009р. позивачка не надала.

Висновок суду про те, що рішення суду не було виконане, не відповідає обставинам справи і доказам, наданим позивачем.

Згідно зі ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових доказів, речових доказів тощо.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, - підтвердили факт не проживання відповідачки у квартирі понад два роки. Вони показали, що після набрання чинності рішенням суду від 12.01.2009р., сторони намагались примиритися, відповідачка вселилась в квартиру, де й проживала з травня до серпня 2009р.

У серпні 2009р. відповідачка, скориставшись відсутністю позивача, вивезла з квартири всі меблі, все майно та виїхала з неї.

Факт відсутності відповідачки на спірній житловій площі підтверджується також письмовими доказами, а саме актами, складеними депутатами Чорноморської селищної ради та засвідченими секретарем ради (арк.11-13).

Проте суд на зазначені письмові докази уваги не звернув, на порушення вимог ст. 213-215 ЦПК не надав зазначеним доказам належної оцінки та не навів жодних мотивів, з яких він не взяв їх до уваги, а відтак, був позбавлений можливості встановити обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Враховуючи, що суд вважав встановленими ті обставини, які не доведені відповідачкою, судова колегія, керуючись п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, судова колегія виходить із того, що в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, відповідачка ОСОБА_6 з серпня 2009 року не проживає без поважних причин.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, показаннями свідків, та не заперечується сторонами.

Судова колегія не приймає до уваги посилання ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 12.01.2009р. як на поважну причину відсутності у квартирі понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України, з таких підстав.

рішенням суду встановлені обставини, що мали місце у серпні 2008р.

Жодного доказу, який би підтверджував наявність перешкод з боку позивача у користуванні квартирою, починаючи з серпня 2009р. позивачка не надала.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не проживає у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад шість місяців, судова колегія, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, вважає, що вона втратила право користування квартирою, її реєстрація за вказаною адресою підлягає скасуванню.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України судова колегія присуджує ОСОБА_5 за рахунок ОСОБА_6 понесені ним судові витрати у сумі 86 грн.75 коп.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.2, 314, 316, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 04 квітня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1., що належить на праві власності ОСОБА_5 та зняти її з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

Стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 понесені ним судові витрати у сумі 86 грн.75 коп.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.