22-762/11 Про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю - 22.04.2011 Прийняття

при секретареві Омельчук А.М., за участю з участю позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, визнання майна особистою приватною власністю,

19 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, з якого, в остаточній редакції позову від 17 грудня 2010 року, просила виділити їй:

- квартиру АДРЕСА_1, вартістю 389425 грн.;

-нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2, вартістю 565658 грн.;

-нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_3, вартістю 343158 грн., всього на загальну суму 1 298 241 грн.,

а ОСОБА_3 виділити:

- нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_4 в м. Рівне, вартістю 658 431 грн.;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, вартістю 32000 грн.;

- кошти в сумі 227 250 гривень, передані ОСОБА_6 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 м2 по АДРЕСА_6 в м. Рівне;

-кошти отриманні від реалізації автомобілів Mitsubishi Pajero НОМЕР_2 та Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3 328 856.76 грн. та 64 696.90 грн. відповідно;

- вклади в Приватбанку станом на 01.07.2009р. на суму 10 550,55 гривень, 3 504,84 євро, 3 500,32 доларів США.

Всього, в національній валюті України 1 321 795 грн., а іноземній валюті - 3504,84 євро та 3500,32 доларів США.

Крім того, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь різницю в частках визначених у національній валюті України в сумі 21 711 гривень та Ѕ частину валютних вкладів в Приватбанку, в сумі 1 753 євро та 1 751 доларів США, а також судові витрати по даній справі.

Справа № 22-762-2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Доля В.А.

Доповідач : Григоренко М.П.

01 липня 2009 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і просив віднести до об’єктів спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 і нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_4 в м. Рівне та здійснити поділ вищевказаного майна таким чином, що ОСОБА_1 виділити квартиру АДРЕСА_1, а йому нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_4 в м. Рівне.

Крім того, ОСОБА_3 заявив вимогу про визнання за ним права особистої приватної власності на наступне майно:

- нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2;

- нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_3;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5;

- автомобіль Мitsubishi Pajero НОМЕР_2;

- автомобіль Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3;

- вклади в Приватбанку: на суму 30 000 грн. відповідно до Договору від 31.07.2008 року, на суму 10 000 євро (що станом на 31.07.2008 року еквівалентно 75 530 грн.) відповідно до Договору від 31.07.2008 року, на суму 10 000 доларів США (що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн.) відповідно до Договору від 12.08.2008 року,

оскільки вищевказане майно, а також грошові кошти та валюті цінності, були набуті ним за рахунок подарованих йому його дідом грошових коштів в період з 26.02.2004 року по 23.02.2006 року.

рішенням Рівненського міського суду 09 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1, з спільного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_1, в м. Рівне, вартістю 389 425 (триста вісімдесят десять тисяч чотириста двадцять п’ять) гривень, з припиненням на неї права власності ОСОБА_3.

Виділено у власність ОСОБА_3, з спільного майна подружжя, АДРЕСА_4, в м. Рівне, які на даний момент переобладнанні в аптеку, вартістю 658 431 (шістсот п’ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять п’ять) гривень, із припиненням них права власності ОСОБА_1.

В порядку компенсації різниці між вартістю квартири АДРЕСА_1, в м. Рівне та АДРЕСА_4, в м. Рівне, що на даний момент переобладнанні в аптеку, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 52 026 (п’ятдесят дві тисячі двадцять шість) гривень 31 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_2, у м. Рівне;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, кооператив "Автолюбитель" у м. Рівне;

- квартиру АДРЕСА_3 у м. Рівне;

- вклад в Приватбанку на суму 30 000 грн. відповідно до Договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924577;

- вклад в Приватбанку на суму 10 000 EUR (що станом на 31.07.2008 року еквівалентно 75 530 грн.) відповідно до Договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924768;

- вклад в Приватбанку на суму 10 000 USD (що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн.) відповідно до Договору від 12.08.2008 року, за № SAMDN04000023031695.

Припинено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2, у м. Рівне.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог сторін, в порядку компенсації понесених сторонами судових витрат, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1200 ( одну тисячу двісті ) гривень витрат пов’язаних з проведенням експертизи.

Ухвалою Рівненського міського суду від 04 березня 2011 року за заявою ОСОБА_3 у вищевказаному рішенні виправлено арифметичну помилку в мотивувальній та резолютивній частині стосовно розміру компенсації різниці між вартістю квартири АДРЕСА_1, в м. Рівне та АДРЕСА_4, в м. Рівне, що на даний момент переобладнанні в аптеку, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, а саме з 52 026 (п’ятдесят дві тисячі двадцять шість) гривень 31 копійок виправлено на 56 661 грн. 99 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала на рішення Рівненського міського суду від 09 лютого 2011 року апеляційну скаргу в якій зазначає, що має місце недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не вірно встановлено об’єм спільно нажитого сторонами майна як подружжя та його вартість, в той час коли до справи були долучені всі необхідні докази з даного приводу та були проведені відповідні експертизи, висновки яких відповідачем ніяким чином не спростовані.

Оскаржуваним рішенням безпідставно було задоволено вимоги зустрічного позову про визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на :

- квартиру АДРЕСА_2, у м. Рівне;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, кооператив "Автолюбитель" у м. Рівне;

- квартиру АДРЕСА_3 у м. Рівне;

- вклади в Приватбанку на суму 30 000 грн., 10 000 євро та 10 000 доларів США, з тих мотивів, що це майно останній набув за грошові кошти, які йому були подаровані особисто його дідом ОСОБА_7, так як будь-як докази з даного приводу у справі відсутні, а наявний у справі лист сина останнього, який ніби - то свідчить про це, не є належним доказом, так як в даному випадку мав би укладатись нотаріально посвідчений договір дарування, як це вимагає ч. 5 ст. 719 ЦК України, але цього зроблено не було, в зв’язку із чим ці грошові кошти слід вважати як фінансову допомогу всій сім’ї відповідача, а не лише йому.

Виділивши їй лише квартиру АДРЕСА_1, в м. Рівне та залишивши решту майна у власності відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції безпідставно надав перевагу інтересам останнього, в той час як вона та її діти поставлені в тяжке матеріальне становище, так як виділивши її чоловіку магазин по АДРЕСА_7, який був для неї єдиним джерелом отримання прибутку як підприємця, суд залишив її без роботи.

Безпідставно не було враховано судом першої інстанції грошову суму, в розмірі 227250 грн. яку відповідач передав ОСОБА_6 за уступку права на отримання земельної ділянки у користування, площею 1000 м2 по АДРЕСА_6 в м. Рівне, з подальшим оформленням її у приватну власність, а також вартість автомобілів Мitsubishi Pajero НОМЕР_2 та Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3, так як цим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, без її відома та згоди.

У зв’язку із викладеним, апелянт просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, уточнені заявою від 17 грудня 2010 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказав, що оскаржуване рішення вважає правильним, а тому просить залишити його без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

В ході апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 просив відхилити апеляційну скаргу та залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що до складу спільного майна подружжя ОСОБА_3 входить лише квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_4 в м. Рівне, в зв’язку із чим лише це нерухоме майно підлягає поділу між сторонами, із стягненням компенсації на користь однієї із сторін через різницю у його вартості.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимоги щодо поділу не житлового приміщення, реконструйованого з квартири АДРЕСА_2; нежитлового приміщення, реконструйованого з АДРЕСА_3; гаража №НОМЕР_1, АДРЕСА_5; вкладів в Приватбанку, автомобілів Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3 та Mitsubishi Pajero НОМЕР_2, та задовольняючи вимоги ОСОБА_3 про визнання вказаного майна його особистою приватною власністю, суд першої інстанції вважав, що це майно позивач за зустрічним позовом придбав за кошти, які йому були подаровані особисто його дідом ОСОБА_7 в період з 26.02.2004р. по 23.02.2006р і дані обставини підтверджуються листом сина останнього від 10.10.2009 року, а також показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки на момент розгляду справи судом, право власності ОСОБА_3 на автомобіль Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3 та на автомобіль Pajero НОМЕР_2 було припинено, а право власності ОСОБА_8 на автомобіль Fabia Elegans НОМЕР_3 та право власності ОСОБА_9 на автомобіль Pajero НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 в судовому порядку не оспорювала, тому відсутні підстави визнавати зазначенні автомобілі особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом чи здійснювати їх поділ, так як вони не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Щодо грошових коштів, в розмірі 227250 грн., які 25 жовтня 2006 року були передані ОСОБА_3 ОСОБА_6 за переуступку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на господарських будівель розміром 1000 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_6 в місті Рівне, то на переконання суду першої інстанції дані кошти не підлягають включенню до спільного майна подружжя сторін та поділу, оскільки це не відноситься до правовідносин за зобов’язаннями, які виникли в інтересах сім’ї, в контексті вимог ст.ст. 60, 65 СК України та роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21.12.2007 року (v0011700-07) , так як вищевказана земельна ділянка не є майном і питання щодо неї знаходиться лише на стадії приватизації.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновками оскаржуваного рішення і вважає, що це рішення підлягає скасуванню у повному обсязі, у зв’язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.

З матеріалів справи вбачається і сторонами по справі це не оспорюється, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 30 квітня 1993 року укладено шлюб, який до цього часу є не розірваним, оскільки ухвалою Рівненського міського суду від 02 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 від 26 червня 2009 року про розірвання шлюбу було залишено без розгляду.

Згідно із наявних у справі доказів і сторонами по справі це не заперечується, за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі, було придбано:

- 18 жовтня 1993 року квартиру АДРЕСА_1, на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 8);

- 18 червня та 31 серпня 2001 року АДРЕСА_4 в м. Рівне, на ім’я ОСОБА_3 які в наступному були реконструйовані у не житлове приміщення (а.с. 78, 79);

- 21 червня 2005 року квартиру АДРЕСА_2, на ім’я ОСОБА_1, яка в наступному була реконструйована у не житлове приміщення (а.с. 15);

- 16 серпня 2005 року гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, на ім’я ОСОБА_3 (а.с.10);

- 14 листопада 2005 року автомобіль Skoda Fabia Elegans, 2003 року випуску, на ім’я ОСОБА_3 (а.с.10);

- 30 грудня 2005 року АДРЕСА_3, в м. Рівне, на ім’я ОСОБА_3 яка в наступному була реконструйована у не житлове приміщення (а.с.12);

- 11 червня 2008 року автомобіль Mitsubishi Pajero, на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 81).

Крім того, 31 липня 2008 року на ім’я ОСОБА_3 в Приватбанк були внесені грошові кошти у зв’язку із укладенням договору депозиту на 30 000 грн. та 10 000 євро, а 12 серпня того ж року ще на 10000 доларів США (а.с. 18-20).

Відповідно до вимог статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В статті 57 СК України наведено перелік випадків, коли майно вважається особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, зокрема:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

На розсуд колегії суддів, вимога ОСОБА_3 про визнання за ним права особистої приватної власності на:

- нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2;

- нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_3;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5;

- автомобіль Мitsubishi Pajero НОМЕР_2;

- автомобіль Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3;

задоволенню не підлягає, оскільки останній не довів належними та допустимими доказами, що це майно було придбано ним за кошти, які належали йому особисто.

Частиною 5 статті 717 ЦК України передбачено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із частиною 2 статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тому твердження ОСОБА_3 про те, що останнє вказане майно було придбано ним за кошти, які були подаровані лише йому особисто його дідом ОСОБА_7 в період з 26.02.2004 року по 23.02.2006 року, на увагу не заслуговують, оскільки ні лист сина останнього від 10.10.2009 року, а також покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в даному випадку не є належними доказами.

Крім того, колегія суддів зауважує, що якщо відповідно до вимог статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності, то у разі надіслання ОСОБА_3 його дідом грошових коштів, останній мав би це враховувати, у випадку якщо б він намір подарувати ці кошти лише особисто своєму внуку і оформити це належним чином, але цього зроблено не було, тому ці кошти слід розцінювати як фінансову допомогу всій сім’ї, а не лише ОСОБА_3

В зв’язку із чим колегія суддів вважає, що все вищевказане майно, яке було придбано сторонами в період з 18 жовтня 1993 року по 11 червня 2008 року, а також грошові вклади, які були внесені на ім’я ОСОБА_3 31 липня 2008 року на 30 000 грн. та на 10 000 євро, а 12 серпня того ж року ще на 10000 доларів США, є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, і відповідно до вимог статті 69, 70 СК України, останні мають право на його поділ у рівних частках, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 07 липня 2010 року (а.с. 152), на час проведення даної експертизи ринкова вартість становила:

- квартири АДРЕСА_1 - 389425 грн.;

- не житлового приміщення, реконструйованого з квартири АДРЕСА_2 - 565658 грн.;

- не житлового приміщення, реконструйованого з АДРЕСА_3 - 343158 грн.;

- нежитлового приміщення, реконструйованого з АДРЕСА_4 в м. Рівне - 658 431 грн.;

Відповідно до довідки Рівненського регіонального відділення АФНУ від 04 березня 2010 року (а.с.136) середня ринкова вартість гаража по АДРЕСА_5 в м. Рівне – становила 4000 доларів США.

Згідно звіту про визначення ринкової вартості (а.с.132), ринкова вартість автомобілів Mitsubishi Pajero, 2008 року випуску, об’єм двигуна 3200 см.куб. та Skoda Fabia Elegans, 2003 року випуску, об’єм двигуна 1400 см.куб., станом на 15 червня 2009 року, становила 328 856.76 грн. та 64 696.90 грн., відповідно.

Згідно із роз’ясненнями, які містяться в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69—72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди —виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В ході апеляційного розгляду справи жодна із сторін у встановленому порядку не оспорювала правильності визначення вартості вищевказаного нерухомого та рухомого майна, яка вказана у відповідних висновках спеціалістів, в зв’язку із чим і колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні даної справи по суті виходити із цієї ж вартості.

Відповідно до довідки Рівненської філії ПАТ КБ ‘’Приватбанк’’, станом на 01 липня 2009 року, залишок коштів на депозитних рахунках ОСОБА_3 становив:

- відповідно до Договору від 31.07.2008 року за № SAMDN04000022924577 –10500 грн.;

- відповідно до Договору від 31.07.2008 року за № SAMDN04000022924768 –3504,84 євро;

- відповідно до Договору від 12.08.2008 року за № SAMDN04000023031695 –3500,32 доларів США.

Згідно із роз’ясненнями, які містяться в пункті 30

постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2006 року ОСОБА_3 були передані ОСОБА_6 грошові кошти, в розмірі 227250 грн., за переуступку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на господарських будівель розміром 1000 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_6 в місті Рівне (а.с.141).

19 травня 2009 року ОСОБА_3 здійснив відчуження автомобіля Skoda Fabia Elegans НОМЕР_3 на користь свого батька ОСОБА_8, а автомобіля Mitsubishi Pajero НОМЕР_2 на користь своєї матері ОСОБА_9 (а.с. 49-52).

Відповідно до вимог частини 3 статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт надання згоди своєму чоловікові на передачу ОСОБА_6 25 жовтня 2006 року грошових коштів, в розмірі 227250 грн., за переуступку вищевказаної земельної ділянки та на відчуження 19 травня 2009 року вищезазначених автомобілів на користь своїх батьків, а ОСОБА_3 не спромігся надати з даного приводу відповідні письмові докази, як це вимагає частина 3 статті 65 СК України, тому колегія суддів вважає, що останній відчужив вищевказане майно, яке є цінним, без згоди своєї дружини, в зв’язку із чим ці грошові кошти та вартість цього майна мають бути враховані при поділі всього майна подружжя ОСОБА_3.

При цьому, колегія суддів вважає, що не має значення чи відповідає вимогам чинного законодавства укладена між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 угода щодо земельної ділянки, так як в даному випадку має значення лише факт використання останнім грошових коштів, які були спільним майном подружжя, без згоди своєї дружини.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Беручи до уваги інтереси кожної із сторін, їхніх дітей, які на даний час проживають разом із матір’ю та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема те, що на даний час частина спільного майна подружжя в натурі вже відсутня, так як одна із сторін вже розпорядилась ним без згоди іншої сторони, тому колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1, уточнені заявою від 17 грудня 2010 року, задовольнити повністю, а вимоги ОСОБА_3 щодо поділу майна подружжя задовольнити частково, поділивши це майно наступним чином, ОСОБА_1 виділити:

- квартиру АДРЕСА_1, вартістю 389425 грн.;

-нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2, вартістю 565658 грн.;

-нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_3, вартістю 343158 грн., всього на загальну суму 1 298 241 грн.,

а ОСОБА_3 виділити:

- нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_4 в м.Рівне, вартістю 658 431 грн.;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, вартістю 32000 грн.;

-кошти отриманні від реалізації автомобілів Mitsubishi Pajero НОМЕР_2 та Fabia Elegans НОМЕР_3, 328 856.76 грн. та 64 696.90 грн., відповідно;

- вклади в Приватбанку, станом на 01.07.2009р., на суму 10 550,55 гривень, 3 504.84 євро, 3 500,32 доларів США.

Всього, в національній валюті України 1 321 795 грн., в іноземній валюті 3504,84 євро та 3500,32 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю в частках, визначених у національній валюті України в сумі 21 711 гривень, та Ѕ частину валютних вкладів в ПАТ КБ ‘’Приватбанк’’в сумі 1 753 євро та 1 751 доларів США.

Також, підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які остання понесла у зв’язку із розглядом даної справи:

2400 грн., за проведення експертизи;

901 грн. судового збору;

370 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 315 ЦПК України,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 09 лютого 2011 року задовольнити.

рішення Рівненського міського суду від 09 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про той же саме предмет задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1:

- квартиру АДРЕСА_1 в м.Рівне, вартістю 389425 грн.;

-нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_2, вартістю 565658 грн.;

-нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_3, вартістю 343158 грн., всього на загальну суму 1 298 241 грн..

ОСОБА_3 виділити:

- нежитлове приміщення, реконструйоване з АДРЕСА_4 в м.Рівне, вартістю 658 431 грн.;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, вартістю 32000 грн.;

-кошти отриманні від реалізації автомобілів Mitsubishi Pajero НОМЕР_2 та Fabia Elegans НОМЕР_3, 328 856.76 грн. та 64 696.90 грн, відповідно;

- вклади в Приватбанку, станом на 01.07.2009р., на суму 10 550,55 гривень, 3 504.84 євро, 3 500,32 доларів США.

Всього, в національній валюті України 1 321 795 грн., в іноземній валюті 3504,84 євро та 3500.32 долара США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю в частках, визначених у національній валюті України, в сумі 21 711 гривень, та Ѕ частину валютних вкладів в Приватбанку, в сумі 1 753 євро та 1 751 доларів США.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання за ним права особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_2, у м. Рівне;

- гараж №НОМЕР_1, АДРЕСА_5, кооператив "Авто- любитель" у м. Рівне;

- квартиру АДРЕСА_3 у м. Рівне;

- вклад в Приватбанку на суму 30 000 грн. відповідно до Договору від 31.07.2008 року, за № SAMDN04000022924577;

- вклад в Приватбанку на суму 10 000 USD (що станом на 12.08.2008 року еквівалентно 48 450 грн.) відповідно до Договору від 12.08.2008 року, за № SAMDN04000023031695. -

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які остання понесла у зв’язку із розглядом даної справи:

2400 грн., за проведення експертизи;

901 грн. судового збору;

370 –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання ним законної сили.