Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарях Дубовій М.В.,

Дідик А.Б.,

з участю позивача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору підряду та відшкодування шкоди із апеляційною скаргою фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 липня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про розірвання укладеного між ними договору підряду від 27 травня 2008 року № 3 на будівництво житлового будинку в с. Малиничі, Хмельницького району, Хмельницької області, відшкодування 185035 грн. майнової шкоди і 10000 грн. моральної шкоди. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначив, що за умовами вказаного договору відповідач мав в період часу з 28 травня 2008 року до 28 вересня 2008 року побудувати під ключ даний житловий будинок, а він зобов’язався сплатити йому вартість робіт в розмірі 3000 грн. за один квадратний метр корисної площі забудови, однак ОСОБА_4 не виконав своїх зобов’язань, отримав значно більше коштів і не завершив будівництво, чим йому спричинені моральні страждання.

В ході судового розгляду позивач уточнив свої вимоги в частині відшкодування майнової шкоди. Він просив стягнути з ОСОБА_4 46362 грн. безпідставно отриманих коштів і 150726 грн. вартості невиконаних будівельних робіт, а всього 197088 грн.

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 липня 2010 року позов задоволено частково. Цим рішенням розірвано укладений між сторонами договір підряду від 27 травня 2008 року № 3. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 майнові збитки –197088 грн., моральну шкоду –3000 грн., судові витрати –7230 грн., а в дохід держави –1700 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач не виконав зобов’язання за договором підряду, а тому ОСОБА_2 має право відмовитися від нього та вимагати відшкодування збитків. При цьому суд дійшов висновку, що неправомірними діями ОСОБА_4 позивачу заподіяно майнової та моральної шкоди у вказаних розмірах.

В апеляційній скарзі фізична особа –підприємець ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_4 вказав, що суд неправильно обчислив корисну площу забудови і не врахував витрату коштів на будівельні роботи, які не були обумовлені договором підряду, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про невиконання ним зобов’язання за цим договором і заподіяння позивачу збитків.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, та визнав встановленими факти, які не підтверджені доказами. Також суд не застосував закон (ст.ст. 611 ч. 1 п. 4; 875 ч.ч. 1, 2; 877 ЦК України (435-15) ; ст.ст. 4 ч. 1 п. 5; 22 ч. 2 Закону України "Про захист прав споживачів"від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (1023-12) (ділі – Закон № 1023-ХІІ (1023-12) ), який підлягав застосуванню, і не дотримався положень ст.ст. 56, 60, 84, 212 ЦПК України.

У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю цих обставин, які суд вважав встановленими, та порушенням судом норм матеріального і процесуального права ухвалене рішення в частині відшкодування шкоди та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Встановлено, що 27 травня 2008 року між ОСОБА_2 і фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 укладено договір підряду № 3, за умовами якого останній зобов’язався в строк з 28 травня 2008 року до 28 вересня 2008 року виконати роботи по будівництву житлового будинку в с. Малиничі, Хмельницького району, Хмельницької області, та здати об’єкт в експлуатацію, а ОСОБА_2 зобов’язався забезпечити підряднику необхідні умови для виконання робіт (забезпечення виконавчої документації; забезпечення будівництва електроенергією за свій рахунок), прийняти та оплатити виконану роботу. Сторони визначили вартість робіт за цим договором в розмірі 3000 грн. за 1 кв.м. корисної площі забудови під ключ.

В період з 27 травня 2008 року до 8 січня 2009 року ОСОБА_2 на виконання свого обов’язку за договором підряду передав відповідачу 537400 грн. і 250 євро (згідно офіційного курсу Національного банку України на 16 грудня 2008 року /1 євро = 10,340284 грн./ –2585 грн. 07 коп.), а всього –539985 грн. 07 коп.

В свою чергу, ОСОБА_4 здійснив будівництво вказаного житлового будинку корисною площею забудови 176,3 кв.м., однак не виконав всіх необхідних будівельних робіт для його завершення та не здав об’єкт в експлуатацію. Для завершення будівництва житлового будинку необхідне проведення будівельних робіт вартістю 52790 грн.

Зазначені обставини фактично визнаються сторонами та підтверджуються: укладеним між сторонами договором підряду від 27 травня 2008 року № 3; розписками ОСОБА_4 про одержання грошових коштів від позивача; правовстановлюючими документами на домоволодіння АДРЕСА_1; висновком будівельно-технічної експертизи від 14 липня 2009 року № 838/09.

Відповідно до ст. 875 ч.ч. 1, 2 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.ст. 610; 611 ч. 1 п. 1 ЦК України (435-15) порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 883 ч. 2 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов’язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що фізична особи –підприємець ОСОБА_4, який не завершив будівництва житлового будинку та не здав об’єкт в експлуатацію, не виконав зобов’язання за договором підряду, а тому цей договір має бути розірваний відповідно до положень ст.ст. 611, 651 ЦК України.

Посилання ОСОБА_4 на виконання обов’язків за вказаним правочином не відповідають фактичним обставинам справи.

В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Для відновлення свого порушеного права ОСОБА_2 має за власні кошти завершити будівництво житлового будинку та прийняти його в експлуатацію. Ці дії потребують грошових витрати, а тому суд правомірно дійшов висновку, що ОСОБА_4 в силу ст.ст. 22, 883 ЦК України має відшкодувати позивачу майнову шкоду.

Разом з тим, судом неправильно визначено розмір цих збитків (151626 грн.). Суд виходив з того, що вартість будівництва за договором становить 528900 грн. (176,3х3000), від якого слід відняти визначену у кошторисі фактичну вартість будівельних робіт та матеріалів на час дії договору підряду у 2008 році (377274 грн.).

При укладенні договору підряду сторони не визначали ціну роботи згідно такого кошторису, а тому обрахований судом розмір збитків є необ’єктивним. На думку колегії суддів, ОСОБА_2 завдано майнової шкоди в розмірі 52790 грн., яка визначається відповідно до реальної вартості будівельних робіт і матеріалів, необхідних для завершення будівництва житлового будинку.

Також суд першої інстанції припустився помилки при вирішенні позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Присуджуючи позивачу таке відшкодування, суд не звернув уваги на те, що за правилами ст. 611 ч. 1 п. 4 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

З договору підряду від 27 травня 2008 року № 3 вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання свої обов’язків за цим правочином. Не передбачено таке відшкодування і главою 61 ЦК України (435-15) .

В порядку ст. 22 ч. 2 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством (ст. 4 ч. 1 п. 5 Закону № 1023-ХІІ).

Таким чином відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди. Його позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу позивача про повернення йому зайво сплачених коштів на будівництво житлового будинку, суд не в повній мірі з’ясував обставини справи та не дав належної оцінки дослідженим доказам, внаслідок чого неправомірно стягнув з ОСОБА_4 45462 грн.

Відповідно до ст. 1212 ч. 1 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За умовами укладеного договору підряду (п. 3.3) розрахунки між сторонами проводились в готівковій формі. Після передачі позивачем грошей ОСОБА_4 останній власноручно складав розписки, в яких зазнались дата їх складання та сума одержаних для будівництва будинку коштів.

Разом з тим, в судовому засіданні сторони визнали ту обставину, що ОСОБА_4 виконав будівельні роботи (облаштування фундаменту огорожі та зовнішнього освітлення), які не були передбачені умовами договору підряду від 27 травня 2008 року № 3 і оплачені ОСОБА_2 окремо. Після розрахунку за ці роботи відповідач склав розписки, в яких також зазначив види та обсяги проведених робіт, їх вартість, кількість та вартість витрачених матеріалів.

На обґрунтування своїх вимог позивач надав розписки ОСОБА_4:

- від 20 серпня 2008 року про одержання 9542 грн. (оплата робіт з електроосвітлення, доплата за гаражні ворота);

- від 17 листопада 2008 року та без дати про одержання відповідно 4200 грн. і 16000 грн., а всього –20200 грн. (оплата за матеріали і роботу з облаштування зовнішньої каналізації та огорожі);

- від 10 і 12 грудня 2008 року про одержання відповідно 16000 грн. і 5000 грн., а всього –21000 грн. (оплата за матеріали і роботу з утеплення будинку та з облаштування під’їзду до гаража, доплата різниці вартості встановлених вікон, оплата за виготовлення драбини);

- без дати про одержання 10000 грн. (оплата за матеріали і роботу з облаштування "отмостки"навколо будинку і пандуса).

Всього ОСОБА_2 передав відповідачу за цими розписками 60742 грн., з яких 17117 грн. витрачено на облаштування фундаменту огорожі та зовнішнього освітлення. Також позивач визнав, що ОСОБА_4 додатково виконав роботи з встановлення гаражних воріт та перегородки з гіпсокартону на загальну суму 9163 грн.

Суд помилково зарахував частину вказаних коштів у оплачену вартість будівництва.

Всупереч положень ст.ст. 875, 877 ЦК України та умовам договору підряду (п. 4.2) ОСОБА_2 не склав проектну документацію, яка б визначала обсяг робіт, що мав виконати підрядник за договором, і не передав цю документацію ОСОБА_4 Дану обставину сторони визнали в суді першої інстанції.

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, він здійснював будівництво житлового будинку згідно наданого ОСОБА_2 малюнку із іноземного журналу (долучений до матеріалів справи). Ці ствердження не спростовані.

За таких обставин, у відповідності до норм ст. 60 ЦПК України саме на ОСОБА_2 має бути покладений обов’язок довести ту обставину, що проведення зовнішніх робіт визначалось умовами укладеного між сторонами договору підряду і передані ним грошові кошти на оплату цих робіт є виконанням обов’язку за цим договором.

Таких доказів суду ОСОБА_2 не надано, а тому, на думку колегії суддів, грошові кошти в сумі 60742 грн. не можуть бути визнані оплатою вартості робіт за договором підряду.

Суд першої інстанції правильно визначив вартість будівництва (528900 грн.) виходячи розміру корисної площі забудови (176,3 кв.м.).

Пунктом Д.2 Правил підрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об’єму, площі забудови та поверховості будинків (додаток Д (обов’язковий) до ДБН В.2.2-9-99. Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди.), які були чинними на час виникнення спірних відносин, корисна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих в ньому приміщень, а також балконів і антресолей в залах, фойє тощо за винятком сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів і пандусів.

Згідно даних державного реєстратора сума площ усіх розташованих в житловому будинку АДРЕСА_1, приміщень становить 176,3 кв.м. Висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи про те, що сума площ приміщень будинку становить 176,7 кв.м., не узгоджується з цими даними, а тому колегія суддів не бере його до уваги.

Доводи ОСОБА_4 про неправильність підрахунку судом корисної площі забудови суперечать фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Враховуючи розмір сплачених ОСОБА_2 коштів на будівництво житлового будинку, вартості цього будівництва та вартості додаткових робіт за монтаж гаражних воріт (3900 грн.) і встановлення перегородки з гіпсокартону (1495 грн.), ОСОБА_4 безпідставно одержав від позивача гроші в сумі 5690 грн. 07 коп. (НОМЕР_1). Ці кошти він має повернути ОСОБА_2

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції припустився помилки. Суд присудив ОСОБА_2 з ОСОБА_4 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Частина 2 даної норми визначає права даного учасника процесу та порядок його допуску до участі у справі.

Суд не звернув увагу на зазначені норми і не врахував, що фізична особа –підприємець ОСОБА_5 брав участь у справі як представник позивача за договором про надання юридичних послуг від 18 березня 2009 року відповідно до ст. 38 ЦПК України.

За своїм правовим статусом він не був особою, яка надавала позивачу правову допомогу, а тому витрати ОСОБА_2 на оплату його послуг не можуть бути покладені на ОСОБА_4 в порядку ст. 84 ЦПК України. Клопотання ОСОБА_2 про присудження йому цих витрат слід відхилити.

Згідно до ст. 88 ч. 5 ЦПК України розподіл інших судових витрат підлягає зміні.

При присудженні ОСОБА_2 судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 197088 грн. і задоволено на суму 58480 грн. 07 коп. (52790+5690,07), тобто на 29,67 % (58480,07х100:197088).

Таким чином, з ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_2: витрати на проведення експертизи –652 грн. 74 коп. (2200х29,67:100); витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –8 грн. 90 коп. (30х29,67:100), - а всього –661 грн. 64 коп. (652,74+8,90), і на користь держави –судовий збір в розмірі 584 грн. 80 коп. (58480,07:100).

Керуючись ст.ст. 84, 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 липня 2010 року в частині відшкодування шкоди та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 52790 грн. майнової шкоди і 5690 грн. 07 коп. безпідставно набутих грошових коштів, а всього –58480 грн. 07 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 661 грн. 64 коп. понесених судових витрат і на користь держави 584 грн. 07 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.