Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Вавшка В.С., Іващука В.А.,

при секретарі: Зозулі Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 15 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Іллінецькому районі Вінницької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 15 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8374 грн. завданої матеріальної шкоди та 5000 грн. завданої моральної (немайнової) шкоди, а всього 13374 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнувши з ФОП ОСОБА_3 на її користь 200 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що працівником СПД ОСОБА_3 – ОСОБА_4 було порушено вимоги законодавства про охорону праці, що призвело до загибелі сина позивачки ОСОБА_5 За загальними положеннями про відшкодування шкоди така шкода повинна бути відшкодована СПД ОСОБА_3 в розмірі 13374 грн., з них 8374 грн. – матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Судом встановлено, що вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 червня 2010 року механіка СПД ОСОБА_3 - ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України - порушення вимог законодавства про охорону праці, що спричинило загибель людини.

Смерть потерпілого – сина позивачки ОСОБА_5 була заподіяна внаслідок того, що ОСОБА_4 не було забезпечено відповідно до своїх посадових обов’язків технічну готовність вилкового електронавантажувача "Балканкар ЕВ717" та допущено його до експлуатації.

За змістом ст. 1187 ЦК України діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції, враховуючи глибину фізичних і духовних страждань позивачки, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тяжкість вчиненого злочину, обгрунтованість заявлених вимог та виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.