22ц-3986/11

Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г.

Доповідач - Повєткін В.В.

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Куценко Т.Р.

при секретарі: Качур Л.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2010 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним та усунення перешкод у кориcтуванні шляхом вселення, третя особа: Товарна біржа "Катеринославська", -

У листопаді 2001 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним та усунення перешкод у коримтуванні шляхом вселення посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є її рідною донькою. Відповідно до свідоцтва про право приватної власності позивачці належала квартира АДРЕСА_1. Вказану квартиру позивачка 12 серпня 1998 року продала ОСОБА_5 за 7400 доларів США. До продажу вказаної квартири, між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 виникла домовленість про купівлю приватного будинку для спільного проживання позивачки, її сина ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_7 У травні 1998 року позивачка домовилась з продавцем - відповідачем по справі ОСОБА_4 про купівлю незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 за 4500,0 доларів США, та відповідачка ОСОБА_2 на виконання майбутньої угоди сплатила ОСОБА_4 аванс у сумі 500,0 доларів США, про що було складено розписку від 19 травня 1998 року. Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 укладено 23 жовтня 1998 року на Товарній біржі "Катеринославській"між ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, однак покупцем була зазначена лише відповідачка ОСОБА_2, але суму у розмірі 4000,0 доларів США. сплатила позивачка. Після придбання вказаного домоволодіння на решту коштів від продажу квартири позивачка зробила деякі ремонті роботи, провела каналізацію, встановила у будинку труби, опалення, газ, лічильник. Навесні 1999 року позивачка посадила город та займалася його обробленням. Раптово у червні 1999 року відповідачка ОСОБА_2 змінила замки на вхідних дверях будинку та стала перешкоджати позивачці у проживанні у будинку, а згодом вигнала з будинку свого на той час неповнолітнього сина ОСОБА_9. Тому просила визнати договоір купівлі-продажу АДРЕСА_2 частково недійсним в частині покупця та вважати покупцями її (позивача) та відповідача, визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку (а.с.2-4,21-24,145-147).

Уточнивши позовні вимоги в травні 2009 року, позивач просила суд визнати частково недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу АДРЕСА_2 від 23 жовтня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений Товарною біржею "Катеринославська", та вважати, що за цим договором ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили АДРЕСА_2, а також усунути перешкоди у користуванні шляхом вселення її в АДРЕСА_2 (а.с.161-164).

рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено, визнано частково недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 23 жовтня 1998 року, посвідчений Товарною біржею "Катеринославська", та зазначено, що за даним договором ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці площею 1162 кв.м., а також усунено перешкоди у користуванні нерухомим майном та вселено ОСОБА_3 в житловий АДРЕСА_2 (а.с.184).

В апеляційній скарзі (а.с.186-187) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки:

- судом не прийнято до уваги розписку від 19 травня 1998 року, за якою вона особисто передала в якості авансу за придбаний спірний будинок суму в розмірі 500,0 доларів США;

- угоду на товарній біржі "Катеринославська"було укладено з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджує п.1 договору купівлі-продажу;

- відповідно до Закону України "Про товарну біржу" (1956-12) особливою умовою при укладанні угоди на товарній біржі є членство на біржі, що не було встановлено судом відносно позивача;

- при укладанні угоди позивач участі не приймала, що було встановлено в судовому засіданні;

- належним документальним доказом не встановлено, що спірний будинок придбано за кошти від продажу АДРЕСА_1;

- судом проігноровано клопотання про застосування строків позовної давності і закриття провадження у справі у зв’язку зі зверненням позивача до суду з порушенням трирічного строку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду –скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про визнання частково недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд першої інстанції встановив, що відповідачка ОСОБА_2 є донькою позивачки ОСОБА_3, якій належала АДРЕСА_1, яку вона 12 серпня 1998 року продала ОСОБА_5 за 7400,0 доларів США, за які 23 жовтня 1998 року на Товарній біржі "Катеринославській"укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 з ОСОБА_10, в якому покупцем була зазначена лише відповідачка ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Визнавши, що за спірним договором ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 1162 кв.м., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до спірного договору відповідачі уклали на товарній біржі договір купівлі-продажу незакінченого будівництва житлового будинку (а.с.7).

При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на зміст останньої редакції уточнених позовних вимог, з якими позивач звернулась до суду в травні 2009 року (а.с.161-164), згідно з якими вона просила суд визнати частково недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу АДРЕСА_2 від 23 жовтня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений Товарною біржею "Катеринославська", та вважати, що за цим договором ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили АДРЕСА_2, а також усунути перешкоди у користуванні шляхом вселення її в АДРЕСА_2.

Ухваливши рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, в яких позивачем ставилось питання про визнання її покупцем в договорі купівлі-продажу саме будинку, а не незакінченого будівництвом житлового будинку.

Таким чином, ухваливши судове рішення, суд першої інстанції позовні вимоги позивача про визнання частково недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу АДРЕСА_2 від 23 жовтня 1998 року, за яким позивач просила визнати, що за цим договором ОСОБА_4 продав, а позивач та ОСОБА_2 купили АДРЕСА_2.

Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та вселення ОСОБА_3 в житловий АДРЕСА_2, суд першої інстанції не врахував, що такі позовні вимоги є одним з видів захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець ОСОБА_4 не є власником житлового АДРЕСА_2, відповідачем ОСОБА_2 право власності на будинок також не оформлено з тих підстав, що предметом купівлі-продажу був не будинок, а не незакінчений будівництвом житловий будинок.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу АДРЕСА_2 від 23 жовтня 1998 року в частині покупця і визнання позивача покупцем АДРЕСА_2.

По-перше, відповідно до ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, діючій на час укладення в 1998 році спірного договору, договір купівлі-продажу жилого будин-ку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а недодержання цієї вимоги тягне недійсність такого договору.

По-друге, такий договір (договір купівлі-продажу будинку) відповідачами не укладався.

На час укладення договору продавцем право власності на вказаний будинок не було оформлено, оскільки він не був закінчений будіівництвом.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладення такого договору будинок був добудований, але покупець право власності на цей будинок також не оформила.

Позивач права власності на спірний будинок не має.

Спір між сторонами стосовно права власності на спірний будинок відсутній.

З огляду на це не підлягають задоволенню позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні шляхом вселення позивача в АДРЕСА_2.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -

рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2010 року –скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним та усунення перешкод у кориcтуванні шляхом вселення - відмовити.

рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.