колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про виселення без надання іншого житлового приміщення, припинення реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 20 січня 2011 року,-

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про виселення з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, скасування реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання шлюбу між сторонами, відповідач ОСОБА_6 продовжує проживати у будинку, що належить позивачці на праві власності, при цьому створює для неї нестерпні умови для проживання, постійно б’є її, причиняє тілесні ушкодження, залякує її пристарілу матір, утворює нестерпні умови для проживання.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 20 січня 2011 року виселено ОСОБА_6 з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В решті частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду про його виселення з будинку АДРЕСА_1 з тих підстав, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт вважає, що судом не дана належна оцінка доказам, які він надав суду першої інстанції щодо провокацій з боку позивача, а також незаконної приватизації квартири.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 попереднім рішенням суду був попереджений про недопустимість антигромадської поведінки, однак належного висновку не зробив, продовжує створювати позивачці нестерпні умови для проживання у її будинку, тому підлягає виселенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності належить будинок АДРЕСА_1 що був переданий їй з державного житлового фонду в порядку приватизації розпорядженням органу приватизації за № 4294 від 02.08.2004 р. і 07.10.2004 р. виконкомом Бахчисарайської міської ради на ім’я позивачки було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок, загальною площею 39, 8 кв. м. В зазначеному будинку зареєстровані і проживають мати позивачки ОСОБА_7, а з 18.10.2005 р. – відповідач ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, проживаючи у вказаному будинку з позивачем і її матір’ю, створює нестерпні умови для спільного проживання: часто влаштовує скандали, б’є, залякує матір позивачки, через що вона неодноразово зверталася у правоохоронні органи. Зазначене підтверджується матеріалами справи, свідками.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 2 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_8 був попереджений, що у випадку порушення їм правил проживання в АДРЕСА_1 до нього можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 116 Житлового кодексу України, а саме виселення без надання іншого житлового приміщення.

Незважаючи на зазначене попередження відповідач ОСОБА_6 належного висновку не зробив, продовжує створювати позивачці нестерпні умови для проживання у будинку, що підтверджується матеріалом про відмову у порушенні кримінальної справи, висновком судово-медичної експертизи.

Виходячи з положень ст. 116 Житлового кодексу України при вирішенні питання про виселення громадянина ОСОБА_6, на підставі зазначеної норми матеріального права суд першої інстанції виходив з того, що при триваючий антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження не дали позитивних результатів. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 був попереджений рішенням суду, але продовжував антигромадську поведінку відносно позивача і її мати.

Доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що він оскаржує приватизацію будинку, вважає, що в будинку є його частка, оскільки він здійснював у ньому ремонт, - не є предметом цього спору.

Також відповідач не надав доказів тому, що на відповідні протиправні дії його провокувала позивачка. З пояснень відповідача у міліції вбачається, що він визнавав факт винних дій відносно позивачки.

Колегія суддів вважає суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував дійсні обставини справи, відповідно до норм матеріального і процесуального права ухвалив рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.