Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Кеміня М.П.

суддів: Джуги С.Д., Панька В.Ф.

при секретарі: Плавайко Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 14 грудня 2010 року по справі за позовом Іршавського споживчого товариства до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

У квітні 2010 року Іршавське споживче товариство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних Товариству, внаслідок недоплати госпрозрахунковими відособленими підрозділами в складі Іршавського споживчого товариства (ГВП) "Старовина" та "Галаштів" керівниками яких були призначенні відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 податків на додану вартість та відповідних штрафних санкцій. Посилаючись на те, що між Іршавським СТ та відповідачами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені трудові контракти відповідно до якого вказані особи взяли на себе зобов’язання нести відповідальність за порушення вимог чинного законодавства, порушення трудової дисципліни, незабезпечення збереження власності підприємства, незаконне списання з балансу заборгованості, інших боргів, за несвоєчасне подання та недостовірність бухгалтерської звітності, а за наслідками перевірки ДПІ у Іршавському районі ГВП "Галаштів" було визначено податкове зобов’язання в сумі 21 951 грн. та штрафні санкції в сумі 10 975. 50 грн. у свою чергу ГВП "Старовина" було визначено податкове зобов’язання в сумі 14 539 грн. та штрафні санкції в сумі 7 269.50 грн., які позивач сплатив до державного бюджету відповідно до чинного законодавства. Посилаючись на вказані обставини просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 32 926.50 грн. реальних збитків 5 587.84 грн. упущеної вигоди та з ОСОБА_1 21 808.50 грн. реальних збитків 5 587.84 грн. упущеної вигоди та судові витрати по справі.

Як на підставу задоволення позову позивач посилався на норми ЦК України (435-15) , що регулюють відшкодування шкоди, що випливає з недоговірних (деліктних) зобов’язань.

рішенням Іршавського районного суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які з’явилися в судове засідання перевіривши, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Іршавського споживчого товариства, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами фактично існують недоговірні зобов’язання щодо відшкодування шкоди які врегульовані гл.82 ЦК України (435-15) , за якими майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Про те з таким висновком суд погодитись не можна.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з позивачем Іршавське споживче товариство в трудових відносинах, і виконували роботу по керівництву госпрозрахунковими відособленими підрозділами в складі Іршавського споживчого товариства "Старовина" та "Галаштів" як працівники вказаного товариства по трудовому контракту. І шкода на яку посилається позивач, випливає саме із виконанням вказаними особами своєї трудової діяльності.

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівника за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації передбачені главою ІХ КЗпП України (322-08) .

Зі зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору є завдання шкоди, що випливає з деліктних (недоговірних)відносин.

В зв’язку з цим судом першої інстанції при вирішення даного позову допущене помилкове застосування у спірних правовідносинах положень Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки трудові відносини регулюються виключно законодавством про працю. Зокрема, у спорах про стягнення з працівника матеріальної шкоди слід керуватися положеннями ст..134 КЗпП України (322-08) , в тому числі, з питань щодо визначення розміру шкоди – ст. 135 КЗпП України, а щодо строків звернення до суду ч.3 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Оскільки позивачем заявлені вимоги до відповідача про відшкодування завданої майнової шкоди з підстав передбачених ЦК України (435-15) , апеляційний суд, відповідно до положень ч.1 ст. 303 ЦПК України, не вправі в межах апеляційного провадження змінювати підставу та предмет позову, а застосуванню в даному випадку підлягають норми КЗпП України (322-08) , колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у позові із наведених в позовній заяві підстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити.

рішення Іршавського районного суду від 14 грудня 2010 року– скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення яким у задоволенні позову Іршавського споживчого товариства до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків – відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.