Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Смирнової Т. В.,

суддів - Таран С. А., Ільченко О. Ю.,

при секретарі - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Об’єднання власників квартир "Дім", ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Об’єднання власників квартир "Дім", ОСОБА_1

третя особа виконком Конотопської міської ради,

про визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору про врегулювання відносин між ДП ПМК № 7 ВАТ "Сумбуд" і ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" по виконанню договорів в частині передачі двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та акту приймання-передачі вказаної квартири від 05.10.2001 року від ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" до Об’єднання власників квартир "Дім", визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказану квартиру, виданого на ім’я ОСОБА_1 30.03.2006 року,

та зустрічним позовом Об’єднання власників квартир "Дім" до ОСОБА_2,

треті особи виконком Конотопської міської ради, ОСОБА_1,

про визнання договору № 61-120 від 03.08.1995 року недійсним,-

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який потім уточнила, та просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним договір № 2043 від 08.10.1998 року по врегулюванню відносин між ДП ПМК № 7 ВАТ "Сумбуд" і ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" по виконанню договорів № 15/120 від 11.05.1994 року, № 23/120 від 22.12.1994 року, № 70-12/160 від 22.10.1995 року, в частині передачі двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та акту приймання-передачі вказаної квартири від 05.10.2001 року від ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" до ОВК "Дім", визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказану квартиру, виданого на ім’я ОСОБА_1 30.03.2006 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 03 серпня 1995 року її мати – ОСОБА_3, від її імені уклала договір № 3-80 з ПМК № 7, за яким остання зобов’язалася добудувати та виділити їй двокімнатну квартиру у строк до 01 жовтня 1996 року, а вона зобов’язалася сплатити вартість квартири в карбованцях, у сумі еквівалентній 6500 доларів США, які були фактично сплачені протягом 1995-1996 років.

Оскільки будівництво квартири практично не велося, в серпні 1996 року її батько звернувся за поясненнями до начальника ПМК № 7 ОСОБА_4, який, у зв’язку з припиненням будівництва з технічних причин, запропонував вибрати будь-яку іншу двокімнатну квартиру у під’їзді АДРЕСА_1. Оглянувши вказаний будинок батьки вибрали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на другому поверсі, про що повідомили ОСОБА_4 і останній дав розпорядження переоформити договір № 3-80 на інший, тією ж датою був підписаний договір № 61-120, за яким вона мала право одержати у власність кватиру АДРЕСА_1.

Але і на цьому будинку будівництво призупинилося, і в 1998 року батьки стали вимагати від ПМК № 7 повернення грошей, на що ОСОБА_4 повідомив, що у підприємства не має можливості ні повернути кошти ні добудувати будинок, та запропонував їм самим добудувати свою квартиру, а ПМК № 7 зробить перерахунок про виключення із кошторису вартості квартири виконання робіт, які ПМК № 7 не виконала, тобто зменшить вартість квартири.

У березні 1999 року вони почали добудовувати квартиру, і в цей час зам. директора заводу "Мотор-деталь" ОСОБА_5 став заявляти, що спірна квартира АДРЕСА_1 передана їх заводу, на що ОСОБА_4 завірив позивачку, що квартира АДРЕСА_1 в список для передачі заводу включена помилково і свідоцтво про право власності буде видане ОСОБА_2 після здачі будинку в експлуатацію, однак вказане не було зроблено. Натомість квартиру було передано у власність ОСОБА_1, чим порушено право ОСОБА_2

У зустрічному позові ОВК "Дім" просить визнати за ним право власності на спірну квартиру, зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звільнити квартиру для заселення ОСОБА_1 з реєстрацією документів через БТІ м. Конотоп. Визнати недійсним договір № 61-120, укладений між ОСОБА_2 і ПМК-7, із якого вбачається, що розрахунки між сторонами повинні проводитись в іноземній валюті – доларах США, що суперечить ст. 169 ЦК України, в ред. 1963 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою місцевого суду про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 25 травня 2010 року заяву прокурора задоволено та скасовано рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2005 року (а.с.250 т.4).

Останнім рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір про врегулювання відносин між ДП ПМК № 7 ВАТ "Сумбуд" і ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" по виконанню договорів в частині передачі двокімнатної квартири АДРЕСА_1, та акту приймання-передачі вказаної квартири від 05.10.2001 року від ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" до ОВК "Дім", та визнано недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на ім’я ОСОБА_1 30.03.2006 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Об’єднання власників квартир "Дім" просить скасувати ухвалу суду від 25.05.2010 року про скасування рішення суду в даній справі від 29.12.2005 року за нововиявленими обставинами та скасувати рішення від 02.12.2010 року.

Свої вимоги мотивує тим, що підстав для перегляду та скасування рішення за нововиявленими обставинами у суду не було, оскільки на момент винесення рішення всі вказані обставини були відомі ОСОБА_2, ще тоді вона стверджувала, що договори та акт приймання-передачі сфальшовані. Вказує, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про врегулювання відносин між ДП ПМК № 7 ВАТ "Сумбуд" і ВАТ "Конотопський завод "Мотор-деталь" від 08.10.1998 року, так як про передачу спірної квартири заводу вона дізналася у кінці 1999 року, а з позовом звернулася лише 01.12.2003 року. Крім того, у ОСОБА_2 немає жодного належним чином оформленого договору на квартиру з ПМК № 7, суд безпідставно послався на те, що договір між ними виконаний, оскільки вбачається, що ОСОБА_2 не виплатила всієї суми передбаченої договором, належних документів про сплату нею коштів не має. Позивачкою не надано доказів добудови нею квартири.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду від 25.05.2010 року про скасування рішення суду в даній справі від 29.12.2005 року за нововиявленими обставинами та скасувати рішення від 02.12.2010 року, посилаючись на їх незаконність та порушення судом процесуального закону при їх постановленні.

Вказує, що суд порушив її права безпідставно визнавши її відповідачем по справі, тоді як ухвала про притягнення її як відповідача судом не постановлялася, клопотання про це не заявлялося. Вважає, що позов про визнання її свідоцтва про право власності на квартиру подано ОСОБА_2 з пропуском строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника, підтримавших скарги, заперечення позивачки та її представника, думку прокурора, вважавшого рішення законним та обґрунтованим.колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, як дольовик, на підставі укладених договорів з забудовником ДП ПМК № 7 брала участь коштами у будівництві спірної квартири вартістю 6500 доларів США у гривневому еквіваленті, крім того, після припинення забудовником будівництва будинку, вона за свої кошти та особисто добудовувала квартиру, а тому набула на неї право власності.

За таких обставин суд вважав всі послідуючі угоди відносно квартири недійсними, та вважав, що ОСОБА_1 за таких обставин не мала права на одержання квартири у власність.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Наданими по справі доказами було доведено наявність договірних відносин між ОСОБА_2 та ДП ПМК № 7 щодо дольової участі позивачки у будівництві спірної квартири, в тому числі договором № 61-120 від 03.08.1995 року за яким ДП ПМК № 7 зобов’язалося побудувати та передати дольовику ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 вартістю 6500 доларів США, а в свою чергу дольовик зобов’язувався сплатити зазначену суму коштів (а.с.89 т.1). факт сплати позивачкою коштів на дольову участь у будівництві квартири підтверджується фінансовими документами ДП ПМК № 7, а саме: приходними касовими ордерами, за якими від ОСОБА_2 прийняті кошти (а.с.30 т.1).

Допитаний судом першої інстанції як свідок колишній керівник ДП ПМК № 7 ОСОБА_4 підтвердив у суді наявність договірних відносин з ОСОБА_2 на будівництво спірної квартири. Також підтвердив оплату позивачкою вартості квартири, яка була зменшена до 5100 доларів США, тому що частка робіт по квартири була проведена самою позивачкою. В подальшому помилково цю квартиру було передано заводу "Мотордеталь" разом з іншими квартирами. Будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за ст. 367 ч. 2 КК України ОСОБА_4 визнав вину в тому, що спірну квартиру за яку сплатила ОСОБА_2, він незаконно передав на підставі договору Конотопському заводу "Мотордеталь", внаслідок чого ОСОБА_2 не могла оформити квартиру на себе (Постанова Конотопського міськрайсуду від 14.04.2009 року в кримінальній справі 1-111/2009 рік – а.с.11 т.4).

Зазначені докази були досліджені судом першої інстанції та вони не спростовані апелянтом належним чином.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про власність" саме ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру, проте, вона не мала можливості оформити це право належним чином з вини інших осіб.

Подальша передача цієї квартири до ОВК "Дім" та перехід її у власність ОСОБА_1 не мають пріоритетного значення над правом власності ОСОБА_2, оскільки саме її право визнавалося забудовником жилого будинку - ДП ПМК № 7.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 набувши членство в ОВК "Дім" сплачувала кошти за іншу квартиру за № 49 протягом 1999-2003 років, спірну квартиру АДРЕСА_1 їй було виділено згідно з договором з ОВК "Дім" від 09 жовтня 2002 року (а.с.117 т.5 - Договір) та вже на цей час квартира була оплачена ОСОБА_2, яка добудовувала та впорядковувала квартиру. Отже, за спірну квартиру ОСОБА_1 гроші не сплачувала, нею не користувалася.

За таких обставин, висновок судового рішення щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 ґрунтується на доказах досліджених судом першої інстанції.

Доводи апелянтів щодо незаконності ухвали місцевого суду від 25.05.2010 року, якою скасовано попереднє рішення суду від 29.12.2005 року за нововиявленими обставинами не ґрунтується на матеріалах справи.

Так, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Верховного Суду України від 10.03.2010 року в даній справі були скасовані ухвала Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20.10.2009 року про відмову у задоволенні заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 08.12.2009 року якою підтверджено обґрунтованість ухвали місцевого суду.

При скасуванні зазначених ухвал з надісланням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не перевірено в достатньому обсязі обґрунтованість вимог прокурора, викладених в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в тому числі фальшивість документів під час передачі спірної квартири, яка належала ОСОБА_2, до юридичних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасоване рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За таких обставин, виконуючи вказівки касаційної інстанції, суд першої інстанції перевірив викладені прокурором факти та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційних скарг висновків судової ухвали з цього питання не спростовують.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що вона не була притягнута до участі у справі як відповідач, суперечить матеріалам справи з якої вбачається, що ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 залучена до участі у справі як відповідач за позовом ОСОБА_2 (а.с.106 т.5 – ухвала суду, а.с.103 – Журнал судового засідання).

Колегія суддів вважає, що позивачка не пропустила строк позовної давності для захисту свого порушеного права, оскільки вона весь час фактично володіла квартирою, крім того, свідоцтво про право власності на цю квартиру видане ОСОБА_1 у 2006 року, тобто, під час розгляду судами спору за квартиру.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги Об’єднання власників квартир "Дім", ОСОБА_1 відхилити, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2010 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набрала законної сили з часу проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.