Справа № 22 - 7876 / 2010 р. 

Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів: Коваленко А.І.,

Кримської О.М.

При секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної Дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 вересня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ ""Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватне підприємство: "Виробничо-налагоджувальне підприємство "Атоменергоналадка" про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ ""Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватне підприємство: "Виробничо-налагоджувальне підприємство "Атоменергоналадка" про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Позивач зазначав, що 02.10.2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Виробничо-налагоджувальне підприємство "Атоменергоналадка" був укладений договір про надання овердрафту №015/17-11/563 про відкриття кредитної лінії в сумі 20000 грн. під 19% річних строком до 01.10.2007 року.

Для забезпечення повернення цих коштів 02.10.2006 року, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Згідно зазначеного договору, відповідач добровільно взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням боржника - ПП "Виробничо-налагоджувальне підприємство "Атоменергоналадка", які виникли з умов договору кредиту №015/17-11/563 від 02.10.2006 року: повернути кредит, відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку. Згідно умов договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

З метою врегулювання питань погашення заборгованості, банк звертався до ОСОБА_3 з вимогами виконання боргових зобов’язань, однак останнім не вжито заходів для сплати заборгованості, яка станом на 18.01.2010 року склала 31295 грн.67 коп.

Посилаючись на ці обставини, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ ""Райффайзен Банк Аваль", просило суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь заборгованість за кредитним договором №015/17-11/563 від 02.10.2006 року в сумі 31295 грн.67 коп. А також витрати з судового збору у розмірі 312, 96 грн. та оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу-120 грн.

рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 вересня 2010 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ ""Райффайзен Банк Аваль задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №015/17-11/563 від 02.10.2006 року у сумі 13847 грн.74 коп.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" витрати зі сплати судового збору у сумі 138 грн.48 коп. та оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу-120 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ ""Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення представників апелянтів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ ""Райффайзен Банк Аваль" та апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 02.10.2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райфайзен банк Аваль", і ПП "Виробничо-налагоджувальне підприємство "Атоменергоналадка" укладено договір про надання овердрафту №015/17-11/563 про відкриття кредитної лінії, за умовами якого підприємство отримало від Банку 20000 грн. кредитних коштів на умовах їх повернення до 01.10.2007 року із сплатою 19% річних.

На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і відповідачем ОСОБА_3 того ж дня було укладено договір поруки №015/17-11/563/1, за яким останній зобов’язувався погасити борг підприємства в сумі наданого кредиту, комісійну винагороду, відсотки та неустойки у випадку неналежного виконання зобов’язань позичальником.

Згідно з п.2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором №015/17-11/563 від 02.10.2006 року поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та неустойки.

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням цих норм.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив із того, що ухваленим раніше рішеннями господарського суду Запорізької області остаточно вирішено спір по суті й припинено правовідносини сторін за кредитним договором. Договір поруки має похідний характер від забезпеченого зобов’язання в сумі визначеного рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2008 року в сумі 13847,74 грн.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Отже, наявність судового рішення про стягнення боргу та процентів за інші періоди невиконання боржником зобов’язання за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і зобов’язань поручителя.

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 553- 555 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, оскільки боржник ПП "Виробничо-налагоджувальне підприємство "Атоменергоналадка" не виконало свого обов’язку перед Банком, щодо своєчасного і повного повернення боргу за кредитним договором, Банк правомірно звернувся в суд із даним позовом до майнового поручителя боржника – ОСОБА_3 Договором поруки забезпечено виконання умов кредитного договору в повному обсязі, в тому числі процентів і неустойки.

Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що відповідно до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки припинив свою діє, являються безпідставними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що з урахуванням строку позовної давності щодо стягнення пені, на день звернення до суду -17.03.2010 року, заборгованість за кредитним договором складає 12156,46 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 11345,22 грн., пеня на заборгованість за несплаченими відсотками за період з 16.03.09 по 16.03.10 р. – 427,72 грн. та пеня на заборгованість за кредитом за цей період – 2629,91 грн., а всього 26559,31грн.

Враховуючи, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки ( штрафу,пені) застосовується позовна давність в один рік, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в розмірі 31295,67 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 26559,31 грн.

Також підлягають стягненню судові витрати: судовий збір у розмірі 265,59 грн., оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу-120 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної Дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 вересня 2010 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

"Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної Дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №015/17-11/563 від 02.10.2006 року у сумі 26559 грн.31 коп., витрати з судового збору у розмірі 265, 59 грн. та оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу-120 грн."

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.