Справа №22ц-4116/2010 Головуючий у першій

Категорія - цивільна інстанції- Рахманкулова І.В.

Доповідач – Лазоренко М.І.

А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Бойко О.В.

суддів - Лазоренка М.І., Демченко Л.М.

при секретарі – Зіньковець О.О., Костюк Ю.Г.

за участі – представника позивача Тарасенко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" про стягнення суми банківського вкладу, відсотків, штрафних санкцій та моральної шкоди

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, уточнивши зміст позовних вимог згідно заяв від 04.06.2010 року та від 01.07.2010 року, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського вкладу в розмірі 1582, 86 доларів США, зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити відсотки за період з 14.07.2009 року по день видачі вкладу та штраф з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від затриманої суми за кожен день затримки, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що строк дії договору банківського вкладу закінчився, проте відповідач, незважаючи на його вимогу про повернення грошових коштів у зв’язку із закінчення строку дії договору банківського вкладу, вклад не повернув.

рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнути з ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" на користь ОСОБА_2 1899, 19 доларів США заборгованості за договором банківського вкладу, а також 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а також стягнуто з відповідача на користь держави 150 грн. 21 коп. судового збору. В задоволенні іншій позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не звернув уваги на те. що п.4.1 договору банківського вкладу передбачено нарахування відсотків на суму банківського вкладу від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладнику. Апелянт вказує, що він звертався до відповідача усно і письмово про повернення суми банківського вкладу, але йому було відмовлено в цьому. З огляду на це, апелянт вважає, що суд повинен був зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому відсотки відповідно до п.п. 1.1 Договору у розмірі 11,5% річних за період 13.07.2009 року по 08.06.2010 року, до введення Національним банком мораторію на задоволення вимог кредиторів в ПАТ АБ "Синтез".

Також апелянт зазначає, що рішення суду про відмову у задоволенні вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди суперечить матеріалам справи та ст.ст. 611, 1167 ЦК України.

ВАТ АБ " Синтез " подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в яких просить суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

В засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом по справі встановлено, що 07.07.2008 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу, відповідно до якого відповідач прийняв у позивача грошові кошти в сумі 1766 доларів США зі сплатою 11,50% річних з приєднанням відсотків до суми вкладу, що підтверджується наданою копією договору банківського вкладу /а.с. 10,11/

Відповідно до пункту 3.4 Договору відповідач зобов’язався повернути позивачу вклад по закінченню строку дії договору, тобто не пізніше 13.07.2009 року.

Відповідач умови договору не виконав, не повернув позивачу частину вкладу.

Постановою правління НБУ від 08.06.2010 року №263 в ПАТ АБ "Синтез" було призначено тимчасову адміністрацію.

Згідно наданого відповідачем розрахунку, станом на 02.07.2010 року, заборгованість банку перед позивачем становить 1582, 86 доларів США.

Позивач не погодився з наведеною сумою заборгованості, вважає її заниженою, вказуючи, що вона визначена з порушенням п.3.4. Договору без нарахування відсотків за період з 20.08.2009 року по 08.06.2010 року та штрафу відповідно до п.5.1 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від затриманої суми за кожний день затримки.

Згідно розрахунку штрафу, наданого відповідачем, за період з 13.07.2009 року по 08.06.2010 року (тобто по день введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно постанови НБУ №263 від 08.06.2010 року) сума штрафу по договору банківського вкладу становить 316,33 доларів США. Проти наданого відповідачем розрахунку суми штрафу представник позивача не заперечував.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та стягнення відсотків за договором банківського вкладу упродовж усього часу прострочення виконання зобов’язання, суд першої інстанції виходив з того, що дія договору банківського вкладу сторонами не продовжувалась, а за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань сторони згідно п.5.1 Договору передбачили відповідальність у вигляді штрафу.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд 1 інстанції виходив з того, що главою 71 ЦК України (435-15) , якою врегульовані питання банківського вкладу та Законом України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) , а також договором банківського вкладу не передбачена можливості відшкодування моральної шкоди у зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань.

З висновком суду 1 інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди погоджується і апеляційний суд, оскільки від є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону та положенням договору банківського вкладу укладеного між сторонами.

Проте, апеляційний суд не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог в частині нарахування та стягнення відсотків за договором банківського вкладу упродовж часу прострочення виконання зобов’язання, так як він не відповідає нормам матеріального права та умовам договору враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

За змістом ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вкладом є кошти у готівковій або безготівковій валюті, у валюті України чи іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягає виплаті вкладникові відповідно до законодавства та умов договору.

За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи вищезазначені норми закону та п. 4.1 Договору банківського вкладу, яким передбачено, що відсотки на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладнику або списанню з рахунку вкладника з інших підстав, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити відсотки за період з 14.07.2009 року по 08.06.2010 року (тобто по день введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно постанови НБУ №263 від 08.06.2010 року) за договором банківського вкладу, оскільки на час звернення з позовом до суду банківський вклад не повернуто.

Враховуючи, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, рішення суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в наведеній частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про зобов’язання відповідача нарахувати і сплатити відсотки позивачу за договором банківського вкладу у відповідності до п.1.1 договору, з 14.07.2009 року по 08.06.2010 року.

У зв’язку з задоволенням зазначених вимог позивача також підлягає скасуванню рішення суду 1 інстанції в частині стягнення з ПАТ АБ "Синтез" на користь ОСОБА_2 витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 240 грн. у відшкодування витрат на ІТЗ розгляду справи.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованості судового висновку не спростовують, тому підстави для її задоволення в повному обсязі відсутні.

Керуючись ст. ст. 1058, 1060, 1061 ЦК ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" про зобов’язання нарахувати і сплатити відсотки по банківському вкладу та стягнення з ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" про зобов’язання нарахувати і сплатити відсотки по банківському вкладу – задовольни і зобов’язати ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" нарахувати і виплатити відсотки за договором банківського вкладу з 14.07.2009 року по 08.06.2010 року.

Стягнути до ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи 240 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів.