Справа № 22ц- 6412 

Головуючий у 1-й інстанції : Слюсар Л.П.

Категорія -21 Доповідач : Кіктенко Л.М.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Бараннік О.П.

суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.

при секретарі - Коляді О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Попова В.І. про визнання недйсним договору дарування, заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом і законом, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа :ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і виселення, -

рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_2.

Усунено ОСОБА_2 перешкоди в користуванні жиловим приміщенням і виселена ОСОБА_1 із домоволодіння АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3, яку підтримав прокурор Індустріального району міста Дніпропетровська в апеляційній інстанції, апелянти ставлять питання про скасування рішення суду і задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 19.08.1951 року (том 1, а.с.14).

На підставі договору про забудову від 24.11.1958 року ОСОБА_6 належало домоволодіння АДРЕСА_1(а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с.15).

Належне домоволодіння ОСОБА_6 заповідав ОСОБА_8 (том 1, а.с.64).

Після смерті ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом від 21 червня 1996 року є ОСОБА_2 на 7/18 частин домоволодіння АДРЕСА_1 і непрацездатна дружина ОСОБА_1 на 2/18 частин вказаного домоволодіння. Одночасно з видачею свідоцтва було видано свідоцтво про право власності в сумісній власності подружжя на ? частину вказаного будинку ОСОБА_1 (том 1,а.с. 16-17).

Прізвище ОСОБА_8змінено на ОСОБА_2 у зв*язку з реєстрацією нею шлюбу з ОСОБА_9(том 1, а.с.49).

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6 23.09. 1994 року на користь ОСОБА_8, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.06.1996 року-15.04.2008 року (том 1,а.с.2-7) із пропуском трирічного строку позовної давності, який не прохала поновити та не вказувала поважні причини його пропуску (том 1, а.с.2-7). Тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у цій частині.

3 жовтня 2001 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_8 11/18 частин домоволодіння АДРЕСА_1(том 1, а.с.19).

6 жовтня 2003 року ОСОБА_1 пред*явила позов до ОСОБА_2 про визнання незаконним вказаного договору на підставі ст.,ст. 57, 541 ЦК України (том 1,а.с.103-107) на підставі того, що на момент укладання договору вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині, суд виходив з того, що вона не довела свої позовні вимоги.

Погодитись з таким висновком суду неможливо виходячи з наступного.

Правовідносини відносно укладеного ОСОБА_1 3 жовтня 2001 року договору дарування повинні регулюватися з цього приводу ст. 55 ЦК України ( в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Згідно вимог ст. 55 ЦК України угода, здійснена громадянином, хоча і дієздатним, але який на час її укладення знаходився у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Частиною 2 ст. 55 ЦК України ( в редакції 1963 року), якщо така угода визнана недійсною, то кожна із сторін зобов*язана повернути другій стороні все отримане по угоді, а при неможливості повернути отримане в натурі-відшкодувати його вартість.

ОСОБА_1, 1929 року народження, на даний час і на час укладання договору дарування- на 3 жовтня 2001 року, була і є людиною похилого віку, їй виповнився 81 рік.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 20 серпня 2007 року (акт №303)( том 3, а.с.102-103) ОСОБА_1 на теперішній час виявляє хронічний стійкий розлад у формі сосудистого лакунарного слабоумства. За своїм психічним станом на теперішній час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

На час укладання договору дарування- 3 жовтня 2001 року ОСОБА_1мала органічне враження головного мозку складного генезу (гіпертонічну хворобу, церебральний атеросклероз )-том 3, а.с.103).

Вказані захворювання прогресували.

Тому з урахуванням похилого віку ОСОБА_1 та її хворобливого стану як на час укладання договору дарування частини домоволодіння так і на теперішній час, колегія суддів вважає, що на час укладання договору дарування-3 жовтня 2001 року ОСОБА_1 знаходилась у такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними і не могла виражати свою волю на дарування належної їй частини домоволодіння.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним договору дарування нею 3 жовтня 2001 року на користь ОСОБА_2 11/18 частин домоволодіння АДРЕСА_1, скасувавши його державну реєстрацію в КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" міста Дніпропетровська.

У зв*язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1 та про виселення її із вказаного житла.

Керуючись ст.,ст. 209, 303, 307, 309,ст. 314 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2010 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 3 жовтня 2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Поповою І.В. за реєстровим номером 1-4235 на 11/18 частин домоволодіння АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8, скасувавши його державну реєстрацію в КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" міста Дніпропетровська.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і виселення із домоволодіння АДРЕСА_1.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.