Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Пнівчук Г.П.

секретаря Довжинської Н.Б.

представника Головного управління юстиції Заника М.Ф.,

представника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

апелянтки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5

перекладача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_2 громадянина Чеської Республіки до ОСОБА_4 про визнання незаконним вивезення дитини ОСОБА_4 з Чеської Республіки, забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Чеської Республіки з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 2 липня 2010 року та скаргою представника ОСОБА_2 на ухвалу та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 9 липня 2010 року, -

У жовтні 2009 року представник Головного управління юстиції в Івано-Франківській області звернувся з позовною заявою в інтересах ОСОБА_2 громадянина Чеської Республіки до ОСОБА_4 про визнання незаконним вивезення дитини ОСОБА_4 з Чеської Республіки, забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Чеської Республіки.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що рішенням районного суду міста Прага від 6. 11. 2008 року опіка над неповнолітнім сином ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1

Справа № 22-ц-4049/2010 р. Головуюча у 1 інстанції Шалаута Г.І.

Категорія 57 Суддя-доповідач ОСОБА_9 .

передана обом батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з правом поперемінного виховання. 27 червня 2009 року ОСОБА_4 разом із дитиною зникла повідомивши батьку по телефону, що виїхали в Україну. Відповідачка без згоди батька змінила місце проживання малолітньої дитини визначивши її нове місце проживання в Україні не враховуючи думку батька та інтереси дитини, а також порушила рішення районного суду міста Праги.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 2 липня 2010 року позов задоволено.

Визнано неправомірним вивезення ОСОБА_4 після 27. 06. 2009 року з території Чехії малолітнього ОСОБА_10 на територію України та утримання його поза постійним місцем його звичного проживання.

Зобов"язано ОСОБА_4 повернути сина ОСОБА_8 в супроводі батька ОСОБА_2 на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 9 липня 2010 року виправлено допущену описку у резолютивній частині рішення, що рішення підлягає до негайного виконання, а додатковим рішенням цього ж суду в задоволенні вимоги ОСОБА_2 про звернення рішення суду до негайного виконання відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову про повернення дитини до Чеської Республіки.

Апелянтка зазначає, що при постановленні рішення суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи.

Суд безпідставно відхилив її клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з відсутністю адвоката та у зв"язку із подачею до чеського суду заяви про зміну рішення щодо опіки над сином та додаткового з"ясування на яке місце проживання дитина повертається в Чехію.

Рішення постановлено під тиском ОСОБА_2.

Не враховано її пояснення, що батько не зовсім належно виконував обов"язки опікуна над сином ОСОБА_8.

Після кількох тижнів перебування сина з батьком він став хворіти, батько кричав на нього. Вирішила переїхати на Україну не лише тому, що одружилася, та створила нову сім"ю, а тому щоб забезпечити кращі інтереси дитини.

Суд не дав оцінки тому факту, що позивач живе тільки з того, що здає в оренду житло фізичним особам які приїжджають в Чехію на роботу, що не дозволяло дитині вільного пересування.

Те, що дитина захворіла після неналежної опіки батька є фактом який зазначений у ст. 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, при наявності якого суд може відмовити у поверненні дитини, якщо таке повернення може завдати дитині фізичної та моральної шкоди.

Дитина має також громадянство України і може жити на Україні.

На даний час син проживає в новому середовищі, яке забезпечує його найкращі інтереси.

ОСОБА_2 жодної копійки не переслав для дитини, яка з 29 червня 2009 року проживає з нею на Україні.

Суд не застосував ст. 20 Конвенції у якій зазначено, що у поверненні дитини може бути відмовлено, якщо воно не допускається основними принципам запитуваної держави в галузі захисту прав людини і основних свобод.

Представник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ухвалу про виправлення описки в резолютивній частині рішення та про постановлення додаткового рішення про вирішення вимоги про звернення рішення до негайного виконання зазначає, про порушення судом норм процесуального права.

Вислухавши, пояснення сторін, дослідивши письмові докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

Рішенням районного суду міста Праги від 6 листопада 2008 року яке залишено без змін рішенням міського суду міста Праги від 15. 07. 2009 року в частині передачі неповнолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження завжди в кожний непарний тиждень місяця на виховання матері. Мати неповнолітнього ОСОБА_4 прийме і передасть його за місцем проживання батька ОСОБА_2. У кожний парний тиждень місяця суд передає неповнолітнього ОСОБА_10 на виховання батьку, а саме з неділі 18.00 годин до наступної неділі 18.00 годин, батько дитини прийме і передасть його за місцем проживання матері.

Відповідно до ст. 1, 2, 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, яка була підписана державами - учасницями 25 жовтня 1980 року в Гаазі (далі- Гаазька Конвенція), до якої Україна приєдналась 11 січня 2006 року, і є чинною для України з 01 вересня 2006 року, цілями цієї Конвенції (995_188) є:

а) забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій з Договірних держав; та

б) забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

Договірні держави вживатимуть усіх належних заходів для забезпечення досягнення цілей Конвенції (995_188) на їхніх територіях. Для цього вони використовуватимуть самі швидкі процедури, наявні у їхньому розпорядженні.

Переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь якій особі відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування. У момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Для забезпечення виконання положень Гаазької Конвенції (995_188) Кабінет Міністрів України постановою від 10 липня 2006 року № 952 (952-2006-п) затвердив Порядок її виконання на території України.

Гаазька Конвенція (995_188) застосовується до будь-якої дитини, що постійно проживала в Договірній державі в Україні безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу. Застосування Конвенції (995_188) припиняється, коли дитина досягає віку 16 років.

За рішеннями суду Чеської Республіки ОСОБА_2 є піклувальником сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження який постійно проживав у місті Прага, тому суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_4 незаконно перемістила та утримує дитину без згоди батька по місцю свого проживання в селі Демешківці Галицького району Івано-Франківської області.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до районного суду міста Прага з позовом про поперемінне виховання дитини у зв"язку з тим, що сумісне виховання батьків не було реалізоване, оскільки мати 6. 08. 2007 року з дитиною переїхала без дозволу батька, через що попереджувалась соціальним працівником про обов"язок дотримуватись рішення суду.

Суди Чеської Республіки при постановленні рішень досліджували посилання ОСОБА_4 на неналежне здійснення ОСОБА_2 піклування про дитину, які не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції при розгляді справи правильно встановив відсутність доказів того, що існує серйозний ризик, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить нетерпиму обстановку для дитини.

Стаття 5 Гаазької Конвенції визначає, що "права піклування" включають права, пов’язані з піклуванням будь-якої особи про дитину і зокрема, право визначати місце проживання дитини.

Відповідно до статті 9 Конвенції ООН про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню.

Таким чином, судом вірно встановлено, що факт переміщення матір"ю ОСОБА_4 з 27 червня 2009 року неповнолітнього сина ОСОБА_10 з місця його постійного проживання в місті Прага на територію України та її утримування в Україні відбулося без згоди батька ОСОБА_2, порушує його законні права на піклування про дитину, в тому числі і право на визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст.ст. 219 та 220 ЦПК суд вправі з власної ініціативи виправити описку в судовому рішенні та постановити додаткове рішення, тому відсутні підстави вважати, що при постановленні ухвали та додаткового рішення судом порушено норми права.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.

На підставі ст.ст. 218, 307, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2010 року, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2010 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили