Справа № 22ц-2293/10 Головуючий у 1 інстанції – Галушка О.Г.
Категорія – 27 Доповідач – Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року місто Луцьк
( Додатково див. ухвалу Верховного суду України (rs14367700) )
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Антонюк К.І.
суддів: Веремчук Л.М., Матвійчук Л.В.
при секретарі: Губарик К.А.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, малого приватного підприємства "Берізка" про стягнення боргу за договорами кредиту за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги малого приватного підприємства "Берізка" на рішення Нововолинського міського суду від 29 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Даним рішенням позов задоволено.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ "УкрСиббанк" 152071 грн.93 коп. боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11037607000 від 11 вересня 2006 року.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, малого приватного підприємства "Берізка" в користь ПАТ "УкрСиббанк" 692687грн.67 коп. боргу за договором кредиту № 11104249000 від 22 грудня 2006 року.
Стягнуто з кожного із відповідачів в користь ПАТ "УкрСиббанк" по 566 грн.67 коп. судового збору та по 10 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї відповідач ОСОБА_2 та особа, яка приєдналась до апеляційної скарги малого приватного підприємства "Берізка" просять рішення суду першої інстанції скасувати повністю або частково і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції або постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Статтею 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що 11.09.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11037607000 (далі – Кредитний договір-1), згідно з яким останній отримав у Банку кредит в розмірі 186000 гривень на термін до 11.09.2013 року зі сплатою 15 % річних. (а. с. 19-23 ). Цього ж дня між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 11037607000/1.
22.12.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11104249000 (далі – Кредитний договір-2), згідно з яким останній отримав у Банку кредит в розмірі 600 000 гривень на термін до 11.09.2013 року зі сплатою 17,5 % річних. (а. с. 25-30). Цього дня між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, малим приватним підприємством "Берізка" укладено договір поруки № 11104249000/1.
Згідно із підписаними відповідачем ОСОБА_2 графіками погашення кредитів (додатки до договору-1 та договору-2) щомісячна сума погашення кредиту повинна становити не менше як 2214.29 грн. та 4545.45 грн. відповідно.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем ОСОБА_2 порушено умови кредитних договорів щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за використання кредитних коштів. Станом на 24.04.2009 року порушено графік погашення кредитів на 149 днів по Договору-1 та на 119 за кредитною угодою-2.
Відповідач не виконував свої зобов’язання по щомісячному погашенню кредитних коштів, в результаті чого станом на 26.03.2010 року по договору-1 утворилась заборгованість 128943грн.61 коп. по кредиту, 17759грн.50коп. заборгованість за процентами, 4267грн.25коп. пеня за не своєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1101грн.57коп.пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами;
по кредитному договору-2 утворилась заборгованість 499 993 грн.34 коп. по кредиту, 165231 грн.11 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 9728 грн.33 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 17734грн.89 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
Відповідно до умов п.п.7.1 кредитних договорів-1 та -2 передбачено, що за порушення термінів погашення будь-яких зобов"язань, передбачених цими договорами, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, суд першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договорів обґрунтовано стягнув в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитними договорами.
Посилання апелянта на нікчемність умови договору щодо права банку змінювати розміри процентів в односторонньому порядку не є таким, оскільки така норма закону (ст. 1056-1 ЦК України) набула чинності з 9 січня 2009 року. Сторони уклали договори до введення цієї норми в законну силу. Підвищення процентів на суму простроченої заборгованості мало місце з дотриманням вимог укладених між сторонами договорів до 9 січня 2009 року.
Посилання апелянта на відсутнє право представника позивача збільшувати в судовому засіданні розміру позовних вимог спростовуються довіреністю (а.с.178), якою права, надані позивачеві ст. 31 п.2 ЦПК України в цій частині довіреністю, виданій йому на участь у справі, не обмежені.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги малого приватного підприємства "Берізка" відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 29 квітня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: