Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого : Власова С.О.,

суддів : Куштана Б.П., Боднар О.В.,

при секретарі : Плавайко Т.О.,

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 16 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Довжанської ЗОШ-1-11 ступенів та директора – ОСОБА_2, управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вище вказаним позовом. Позов обґрунтовувала тим, що рішенням Іршавського районного суду від 31 липня 2008 року дії Довжанської ЗОШ 1-11 ступенів та її директора ОСОБА_2 щодо зменшення тижневого навантаження уроками позивачки ОСОБА_1 в період 2006-2007, 2007-2008 роки визнано протиправними.

Позивачка вважає, що неправомірними діями відповідачів їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає в тому, що позивачка недоотримала за період 2006-2007 роки 1387,08 грн., за 2007-2008 роки 2598,83 грн., а всього 3985,91 грн.

У зв’язку з недоплатою заробітної плати позивачці невиплачені відпускні за 2006-2007 роки 268,91 грн., за 2007-2008 роки 558,41 грн., а всього на суму 4813,23 грн..

У зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати їй мала нараховуватися компенсація за 2006-2007 роки 878,06 грн., за 2007-2008 роки 1689,70 грн.

Загальна сума матеріальної шкоди позивачки складає 6502 грн., а моральну шкоду вона оцінює в сумі 1700 грн.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів солідарно 6502,93 грн. матеріальної шкоди, 1700 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Іршавського районного суду від 16 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Справа № 22-411\10 Номер рядка статистичного звіту: 30

Головуючий у І інстанції : Золотар М.М.

Доповідач : Власов С.0.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вказує, якби відповідачі не порушили її право на повне тижневе навантаження, вона б працювала на повну ставку і отримувала б повну ставку.

Судова колегія заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Загальне положення про цивільно - правову відповідальність за завдання недоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) применшення нематеріального блага ( життя, здоров’я тощо ). За загальними правилами шкода відшкодовується в повному обсязі.

Матеріалами справи стверджено, що рішенням Іршавського районного суду від 31 липня 2008 року дії Довжанської ЗОШ 1-11 ступенів, директора ОСОБА_2 щодо зменшення навантаження уроками позивачки ОСОБА_1 в період з 2006-2007, 2007-2008 роки визнано протиправними \а.с.9-11\..

Позивачка просить стягнути матеріальну шкоду, яка полягає в недоотриманні заробітку, невиплачені відпускні та компенсації за вище вказаний період у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати \а.с.7-8, 66, 99\.

Відповідно до ч.1 Закону України ’’Про оплату праці’’ (108/95-ВР) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи з наведених обставин справи, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість стягнення на користь позивачки недоотриманої заробітної плати, так як така виплачується працівникові за виконану роботу, яку вона фактично не виконувала.

Щодо стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди в розмірі 1700 грн., то позивачем у позові не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це стверджується.

Крім того, законом не передбачено стягнення моральної шкоди в солідарному порядку.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачка ОСОБА_1 усупереч вимог ст. 60 ЦПК України належними доказами не довела ті обставини, на які вона посилалася в скарзі обґрунтовуючи свій позов, а саме, що за 2006-2007, 2007- 2008 роки в неї існує недоплата по заробітній платі, відпускних та порушення термінів їх виплат за вказаний період.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 16 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.