22ц-2812 Про стягнення суми страхового відшкодування - 18.11.2009 Прийняття

У листопаді 2008 р. ОСОБА_2 звернулася до з позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" про стягнення страхового відшкодування.

Позивачка зазначала, що 6 листопада 2007 р. між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" і нею укладено договір № 119-20071106-2116-1421-13 добровільного страхування транспортного засобу. Застраховано автомобіль Mицубиси Лансер 2.0, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та визначено страхову суму договору в розмірі 151500 грн. 29 березня 2008 р. вона, керуючи автомобілем, потрапила у дорожньо-транспортну пригоду і автомобіль отримав механічні ушкодження. Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що ДТП не є страховим випадком, оскільки вона рухалась зі швидкістю не менше 108,8 км/год в м. Миколаєві, де діяло обмеження швидкості руху 60 км/год.

Посилаючись на незаконність такої відмови, позивачка просила стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 150742 грн. 50 коп.

В подальшому позивачка зменшила розмір позовних вимог до 90900 грн.

рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2009 р. позов задоволено: стягнуто на користь позивачки з відповідача 90900 грн. страхового відшкодування, 1690 грн. 20 коп. судових витрат, 650 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального права та необґрунтованість його.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивачки, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення змінених позовних вимог, суд виходив з того, що під час дії договору добровільного страхуванню транспортного засобу відбулося пошкодження автомобілю з вини позивачки, але не у зв’язку із перевищенням нею встановленої швидкості руху, а тому є правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки суми страхового відшкодування в межах заявлених вимог.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Із матеріалів цивільної та адміністративної справ вбачається, що 6 листопада 2007 р. між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" і ОСОБА_2 був укладений договір № 119-20071106-2116-1421-13 добровільного страхування транспортного засобу зі строком дії з 6 листопада 2007 р. по 5 листопада 2008 р. Цим договором були застраховані майнові інтереси позивачки, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним їй автомобілем Mицубиси Лансер 2.0, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, із зазначенням страхової суми 151500 грн.

29 березня 2008 р. ОСОБА_2, рухаючись на своєму автомобілі по проспекту Героїв Сталінграду в районі б. 117 в м. Миколаєві в напрямку мікрайона Матвєєвка, не вибрала безпечну швидкість руху, відволіклась від управління, що призвело до з’їзду автомобіля у правий кювет та перекиданню, чим порушила п. п. 2.3. "б", 12.1. Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Внаслідок цього автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні ушкодження.

Згідно п. 5.2.2. договору страхування до страхових випадків не відноситься ДТП, викликані грубими порушеннями ПДР водієм застрахованого транспортного засобу, до числа яких входить перевищення швидкості руху більше ніж на 30 км/год від встановленої ПДР.

За висновком спеціаліста № 1180 від 28 липня 2008 р., зробленого експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, швидкість руху автомобіля Mицубиси Лансер до ДТП із урахуванням отриманих ушкоджень, складала 108,8 км/год (а.с.15-31).

Згідно висновку судово-автотранспортної експертизи № 9308 від 20 травня 2009 р. визначити швидкість руху за механічними пошкодженнями неможливо, оскільки у теперішній час в Україні ні одна з методик, в тому числі і та, що використована експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, не пройшла процедури затвердження та офіційно не рекомендована до застосування при проведенні автотехнічних експертиз, а тому вони не можуть бути застосовані при проведені експертиз (а.с.109-119).

Дійсно відповідно до ст. 8 Закону України "Про судову експертизу" методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Однак, пунктом 3 постанови КМУ від 2 липня 2008 р. № 595 "Про затвердження Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз" (595-2008-п) встановлено, що раніше впроваджені в експертну практику методики вважаються такими, що пройшли атестацію, та підлягають державній реєстрації.

Крім того, в листі Міністерства Юстиції України від 7 серпня 2009 р. зазначено, що при проведенні судових експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці методики, їх авторські модифікації, спеціальна література, збірники, програмні продукти, що пройшли апробацію та відбираються з урахуванням специфіки судових експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед відповідною експертизою (а.с161-162).

За таких обставин суд необґрунтовано не прийняв до уваги висновок спеціаліста № 1180 від 28 липня 2008 р., тоді як це має суттєве значення для

правильного вирішення спору.

Так, ДТП сталася в межах міста, в районі державного знаку "Кінець населеного пункту", що підтверджується схемою до протоколу огляду місця ДТП від 29 травня 2008 р., протоколом серії АЕ № 461657 про адміністративне правопорушення від 8 квітня 2008 р., постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 8 квітня 2008 р., ухваленою інспектором ВОМ ДТП та дізнання ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва (що знаходяться в матеріалах адміністративної справи № 15-2570/08 Заводського районного суду м. Миколаєва). Зазначені обставини не спростовуються висновком судово-автотранспортної експертизи № 9308 від 20 травня 2009 р., який є за своїм характером припущенням.

Таким чином, позивачка перевищила швидкість руху більше ніж на 30 км/год від встановленої ПДР в межах населеного пункту не більше 60 км/год, а тому відповідно до п. 5.2.2. договору страхування ДТП, яке сталося 29 березня 2008 р., до страхових випадків не відноситься і відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування.

До того ж, відповідно до п.7.17 договору страхування при страхуванні транспортного засобу на повну вартість, у разі його знищення (коли розмір збитку перевищує 75% страхової суми), страховик виплачує страхове відшкодування у розмірі всієї страхової суми за вирахуванням безумовної фрашизи і залишкової вартості транспортного засобу.

Згідно висновку № 9309 від 27 травня 2009 р. автотоварознавчої експертизи майновий збиток, завданий ОСОБА_2, складає 138137 грн. 70 коп. (а.с.97).

Вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування, суд на власний розсуд визначив залишкову вартість автомобіля 13362 грн. 30 коп., яку разом з сумою франшизи відрахував від страхової суми. При цьому суд не прийняв до уваги висновок № 3818 від 22 вересня 2009 р. автотоварознавчої експертизи, якою визначена утилізаційна вартість складових пошкодженого автомобілю з врахуванням коефіцієнта ліквідності – 208196 грн. 65 коп. (а.с.140-147), не зазначивши в рішенні чому так поступив.

Із зазначених підстав, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" задовольнити.

рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2009 року скасувати й ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" про стягнення страхового відшкодування відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.