805/2501/16-а Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у складі судді Кірієнко В.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у складі колегії суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М. у справі №805/2501/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №700100000/2016/00001/2 від 06 квітня 2016 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700100000/2016/00004 від 06 квітня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 9 листопада 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №700100000/2016/00001/2 від 06 квітня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Донецької митниці Державної фіскальної служби України №700100000/2016/00004 від 06 квітня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У грудні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 05 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Єрьомін А.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №805/2501/16-а з суду першої інстанції.

01 лютого 2018 року справу №805/2501/16-а передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 52, 53, 54 Митного кодексу України, статей 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченні на касаційну Товариство зазначає, що остання не містить посилань та обґрунтувань того, які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судами, натомість її аргументація зводиться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

В березні 2016 року на умовах зовнішньоекономічного контракту та доданих до нього специфікацій на митну територію України ввезена партія гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) за узгодженою сторонами ціною, у зв'язку з чим 01 квітня 2016 року позивачем надано відповідачу для здійснення митного оформлення ввезеного товару митну декларацію №700100000/2016/002567, митна вартість товару в якій зазначена за основним методом (за ціною договору).

До митної декларації позивачем надані наступні документи: контракт №02 ЛЕБ МШ ГБЖ/пр/160892 від 01 березня 2016 року з додатками №1 та №2 від 01 березня 2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) №160892-2-1 від 28 березня 2016 року.

За вказаним зовнішньоекономічним контрактом та додатками №1 і №2 до нього позивач придбаває гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва Акціонерного товариства "Лебединський ГЗК" (РФ), на умовах поставки DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801) кордон РФ/Україна. Вартість за 1 тонну - 141,20 доларів США, вартістю 53 373, 60 доларів США (за додатком №1 до договору, кількість 306 тн.) та вартістю 169 016, 40 доларів США (за додатком №2 до договору, кількість 1140 тн.)

Митним органом з підстав наявних, на його думку, розбіжностей, додатково запитано у позивача: виписки з бухгалтерської документації, платіжні та банківські документи у випадку здійснення оплати за товар, каталоги, специфікації та прейскуранти виробника товару, висновки експертної організації про якісні і вартісні характеристики товару.

06 квітня 2016 року митним органом прийняте спірне рішення, яким митна вартість товару скоригована за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та картку відмови у прийнятті митної декларації з наступних підстав: зазначення різної адреси покупця у контракті та рахунку-фактурі, зазначення різної назви товару у поданих документах ("брикети залізорудної руди" та "брикети залізної руди"), зазначення різних осіб-підписантів з боку постачальника товару у контракті та додатку до нього при тому, що обидва підписи містять ознаки ідентичності.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до наданих позивачем пояснень та документів (прасів постачальника та листів керуючої компанії постачальника - Відкритого акціонерного товариства УК "Металлоинвест") порядок ціноутворення на спірний товар є зрозумілим (шляхом порівняння цін металобрухту та чавуну передільного) перевищення суми передоплати за товар пояснюється недопоставкою обумовленої його кількості та поверненням постачальником надміру сплаченої частини передоплати, що підтверджено матеріалами справи, різниця у зазначенні адрес та підписантів документів на виконання контракту пояснюється технічною помилкою, що не впливає на можливість визначення складових митної вартості товару.

Безпідставними та недоречними є також і решта доводів митного органу щодо неможливості підтвердити правильність митної вартості на основі поданих документів, розбіжності між якими, ознаки підробки тощо відсутні.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у справі №805/2501/16-а залишити без змін.