22-1335/2009 Про позбавлення батьківських прав, призначення піклувальників та відшкодування моральної шкоди - 11.08.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, орган опіки і піклування Долинської районної державної адміністрації, виконком Маловодянської сільської ради Долинського району, до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальників.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачів, їх представника, відповідача, його представника, третіх осіб, представників органів опіки і піклування, прокурора, вивчивши матеріали справи, колегія суддів

В лютому 2009 року неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Посилались на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов"язків по їх вихованню, протягом останніх двох років не спілкується з ними, не цікавиться їх життям, станом здоров"я, не надає матеріальної допомоги на їх утримання та морально не підтримує. Просили суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно них та до досягнення ними повноліття призначити піклувальниками їх діда та бабу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими вони постійно проживають, стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. - витрат на правову допомогу.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2009 року позов задоволено частково. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Призначено піклувальниками над неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачів судові витрати в сумі 1016 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставиться питання про зміну судового рішення та стягнення на їхню користь з відповідача 50000 грн. моральної шкоди. Зазначається, що суд безпідставно відмовив у задоволенні цих вимог, хоча з досліджених ним доказів вбачається, що відповідач своєю неправомірною поведінкою завдає їм моральних страждань.

Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позбавлення його батьківських прав та призначення піклувальників над його дітьми і ухвалити нове рішення про відмову в задовленні позову в повному обсязі. Зазначає, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, порушує його права. Судом не в повній мірі досліджено всі обставини справи, дано неправильну оцінку встановленим ним обставинам, безпідставно зроблено висновок про доведеність вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, які підтримали свої скарги та заперечували проти інших, представників органів опіки і піклування, прокурора, які згодні з рішенням суду і заперечують проти скарги відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків, не турбується про фізичний та духовний розвиток своїх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх навчання та підготовку до самостійного життя. Діти, позивачі по справі, позбавлені батьківського піклування, оскільки відповідач має іншу сім"ю, ухиляється та без поважних причин не бере участі у їх вихованні та утриманні, не виявляє до них батьківської уваги та турботи.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки встановлених обставин та досліджених доказів, не з'ясувавши прав і обов'язків сторін.

Розглядаючи справу даної категорії, суд не взяв до уваги, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист їх інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ч. 1 ст.164 СК України у випадках їх винної поведінки: ухилення від виконання обов'язків по вихованню дітей, або зловживання своїми батьківськими правами, або жорстоким поводженням з дітьми, або шкідливого впливу на них своєю аморальною антигромадською поведінкою, зокрема коли вони є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно положень ст.164 СК України та роз'яснень п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007року №3 (v0003700-07) позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків и можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Всупереч зазначених вимог закону, суд не з'ясував всіх обставин справи, не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов'язує позбавлення батьківських прав, належним чином не перевірив доводи і заперечення сторін та ухвалив рішення на неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням Долинського районного суду від 01.03.2007 р. відмовлено в позбавленні батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітніх дочок - позивачів по даній справі. Також цим рішенням та рішенням Долинського районного суду від 23.10.2008 р., які набрали законної сили, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про відібрання цих дітей та визначення їх місця проживання разом з ним. Суд у вказаних рішеннях встановив, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з дня смерті їхньої матері (10.12.1994 р.) за взаємною згодою між їхнім батьком ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_5 і дідом ОСОБА_4 постійно проживають в сім"ї останніх, та з урахуванням бажання дітей суд не знайшов підстав змінювати їх місце проживання. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 піклується про своїх дітей, утримує їх, проте має перешкоди до встановлення постійного зв"язку з ними через неприязні стосунки, що склалися між ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Органи опіки і піклування також заперечували проти зміни місця проживання дітей та вважали, що в інтересах останніх доцільним буде залишити їх проживати в сім"ї баби і діда, що було враховано судом.

На час звернення з даним позовом до суду неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досягли 14 років і відповідно до ст..29 ЦК України (435-15) і ст..160 СК України можуть вільно обирати собі місце проживання. До досягнення такого віку їх місце проживання було визначене з урахуванням їх бажання та згодою батька, який погодився передати дітей на виховання діду і бабі, з якими вони постійно проживали. В той же час у відносинах між батьком та дідом і бабою виникли непорозуміння, що призвело до неузгодженості та суперечок виховної спрямованості діда і баби з тим вихованням, яке надається з боку батька. Ці обставини були підтверджені в поясненнях сторін та представника органу опіки і піклування Долинської районного державної адміністрації, яка частково підтримала висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи відповідача, що він, не бажаючи негативного впливу на дитячу психіку, відмовився від вирішення питання про повернення дітей до нього, не примушував їх до спілкування з ним, не заперечував проти їх проживання в сім"ї батьків покійної дружини, з якими у нього склалися неприязні відносини через спільне майно. За висновком органу опіки і піклування (а.с.10), з яким погодився суд першої інстанції, ОСОБА_1 у передбаченій законом формі не висловлював бажання забрати дітей до себе, ніколи не цікавився їх навчанням, проявляв байдужість до їх виховання, зловживав своїми правами по розпорядженню належним їм майном, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Проте, суд, задовольняючи позов, не врахував, що поняття ухилення від виконання обов"язку та невиконання обов"язку не є тотожними. Лише тоді можливо стверджувати про ухилення від виконання своїх батьківських обов"язків, коли батько мав реальну юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов"язку, за наявності його вини. Не зважаючи на заперечення з боку відповідача щодо перешкод у спілкуванні з дітьми, в тому числі небажанні останніх до цього, суд задовольнив позов неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які зазначили, що звернулися з позовом, щоб позбутися такого батька, з метою захисту своїх інтересів та призначення їхніми піклувальниками бабу та діда.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, даних про особу, ґрунтується на припущеннях. Суд в своїх висновках безпідставно послався на обставини, які були предметом розгляду при вирішенні вищезазначених позовів про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та встановлення місця проживання дітей. Також, не можна погодитись з тим, що суд однім з доводів на підтвердження ухилення від виконання своїх батьківських обов"язків вважав ту обставину, що відповідач за 14 років не скористався своїм правом щодо повернення дітей.

На думку судової колегії, висновок органу опіки та піклування Долинської райдержадміністрації щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно позивачів не містить переконливих доказів нехтування відповідачем своїми обов'язками і обставин, з якими закон пов'язує позбавлення батьківських прав. Підтвердженням цього було пояснення представника органу опіки і піклування, яким частково підтримано раніше наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, і зазначено, що звернення дітей до суду пов"язане з необхідністю одержання ними статусу дітей, які залишились без батьківського піклування, та оформлення пільг.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у ставленні відповідача до дочок немає ознак ухилення від виконання своїх обов'язків. Висновки, які зробив суд першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені доказами, суперечать вимогам вказаних норм матеріального права, тому рішення суду в частині позбавлення батьківських прав та призначення піклувальників підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині суд дійшов правильного висновку про безпідставність і необґрунтованість вимог щодо відшкодування моральної шкоди, які не спростовані доводами апеляційної скарги позивачів. Суд правомірно вважав, що заподіяння їм моральної шкоди з боку відповідача не було доведено, а обставини, на які вони посилались, як на підставу цих позовних вимог не підтверджені доказами. Посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що моральної шкоди їм заподіяно внаслідок того, що їх батько звертався до суду і вони вимушені були давати пояснення в судових засіданнях, принижував їх та доводив до нервового зриву, не знайшли свого підтвердження і не містять передбачених законом підстав для скасування рішення і задоволення позову в цій частині.