505/2897/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 07.08.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 505/2897/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Котовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Котовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року (у складі судді Нікітішина В.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (у складі судді Семенюк Г.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 09 серпня 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Котовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, та просив визнати дії посадових осіб Котовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо обмеження його прав при перерахунку пенсії неправомірними, а розпорядження про відмову йому в проведенні перерахунку пенсії незаконним; зобов'язати Котовське об'єднане управління пенсійного фонду України Одеської області провести перерахунок його пенсії відповідно вимогам статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції чинній на час призначення пенсії, виходячи з розміру 60 % від суми, зазначеної в довідці прокуратури Одеської області за № 503 від 06 липня 2016 без обмеження максимального розміру; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату його пенсії з 01 січня 2016 року, здійснивши донарахування до вже здійснених йому пенсійних виплат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року позов задоволений.

На зазначену постанову суду Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у задоволенні клопотання Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Також, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області по справі № 505/2897/16-а у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Управління звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 17 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 505/2897/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 06 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року позов задоволений.

Запропоновано Подільському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Одеської області у тридцятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року та докази підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаної постанови.

Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року отримано пенсійним органом 07 лютого 2017 року.

13 лютого 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява скаржника щодо усунення недоліків. Проте, вказана заява не містила підстав для поновлення процесуального строку, які б були достатніми для визнання причин його пропуску поважними. Зазначеним обставинам вже була надана правова оцінка в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року.

14 лютого 2017 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Також, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області по справі № 505/2897/16-а у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції Управління звернулося до суду з касаційною скаргою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що факти, зазначені в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, фактично унеможливлюють реалізацію права Управління на захист своїх законних інтересів в судовому порядку. Крім того, Управління посилається на те, що на момент подання до Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року, не було звільнено від сплати судового збору, тому при подачі апеляційної скарги було змушене звернутися до суду з клопотанням про звільнення від його сплати. Крім того, зазначає, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , яким частина перша статті 5 Закону України "Про судовий збір" була доповнена пунктом 18, відповідно до якого звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях Пенсійний фонд України та його органи.

Позивачем заперечень чи відзиву на касаційну скаргу Управління не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Верховний Суд звертає увагу, що в даному випадку суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року у справі № 505/2897/16-а з мотивів пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження.

Управління в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску Управлінням строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 505/2897/16-а.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання скаржника на те, що під час першого звернення з апеляційною скаргою він не був звільнений від сплати судового збору, а на час повторного звернення з апеляційною скаргою, він звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Відповідно пункту 2 частини четвертої статті 189 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення), якщо заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнанні неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року визнано неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд наголошує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (Справа "Пономарьов проти України", Заява N 3236/03).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.