Головуючий у І інстанції Чебикін В.П.

Категорія 5 Доповідач Приходченко А.П.колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Лаченкової О.В., Кузнецова В.О.

при секретарі - Журавель Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 2/3 частини квартири за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса ОСОБА_3, треті особи шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, головне управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на квартиру,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на 2/3 частини АДРЕСА_1, посилаючись на те, що при житті ОСОБА_4, який помер 30.12.2006 p., склав на її ім"я заповіт на належну йому зазначену частину квартири, але вона не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право власності, оскільки відповідачка утримує оригінали документів на квартиру.

З зустрічним позовом до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса ОСОБА_3 звернулась до суду ОСОБА_2 Вона просила визнати недійсним заповіт від 16.06.2006 р. складений ОСОБА_4 на ім"я ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на зазначену квартиру в цілому. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що спірна квартира належала на праві власності її батьку ОСОБА_5 та дідусюОСОБА_4 і бабусі ОСОБА_6 Після смерті батька та бабусі вона прийняла спадщину, отримала свідоцтво про право власності за законом і є власником 1/3 частину квартири. Вважає, що заповіт повинен бути визнаний недійсним як такий, що виготовлений з порушенням встановленої форми та внесеними виправленнями вже після смерті спадкодавця.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2008 р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову та задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 Визнано недійсним заповіт від 16.06.2006 р. від імені ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 відносно АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на цю квартиру в порядку спадкування за законом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду щодо

недійсності заповіту суперечать як обставинам справи, так і нормам закону, яким регулюються дані правовідносини.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що трикімнатна АДРЕСА_1на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.1997 р. № 3/3269-97 належалаОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 /а.с. 11/.

Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачці ОСОБА_2 29.05.2007 р. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/9 частину зазначеної квартири, а після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 їй видане 29.05.2007 р. свідоцтво про право на спадщину на 2/9 частини цієї квартири /а.с. 71, 72/.

16.06.2006 р. ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно він заповідав ОСОБА_1 /а.с. 15/.

Визнаючи недійсним заповіт, суд виходив з того, що нотаріусом порушені вимоги ст. 1306 ЦК України, оскільки у заповіті є посилання на ст. 1307 ЦК України, порушені вимоги п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та вимоги ст. 1248 ЦК України, до заповіту нотаріусом протиправно внесені виправлення та приписки після смерті спадкодавця.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони суперечать як дійсним обставинам справи, так і вимогам закону.

Перевіряючи доводи ОСОБА_2 щодо порушення форми заповіту та порядку його посвідчення, колегія суддів не вбачає підстав для визнання заповіту недійсним з цих підстав, оскільки само по собі роз'яснення нотаріусом змісту ст. 1307 ЦК України, яка зазначена у заповіті серед інших норм права, не може впливати на суть складеного документу, оскільки ОСОБА_4 було складено саме заповіт, а не інший документ. Тому, посилання суду в рішенні на порушення вимог ст. 1306 ЦК України є недоречними. Правочин було вчинено на підставі ст.ст. 1234, 1235, 1241, 1243, 1254 ЦК України, що відповідало волевиявленню ОСОБА_4 Посилання ОСОБА_2 на те, що за своїм станом здоров"я ОСОБА_4 міг не усвідомлювати значення своїх дій та міг не керувати ними, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не підтверджені висновками спеціальної медичної установи. У зв"язку з цим є недопустимим і посилання суду в рішенні на сумніви суду щодо вільного волевиявлення Кислого Г.І про наміри скласти заповіт на користь позивачки ОСОБА_1, оскільки в такому разі рішення суду ухвалене з порушенням вимог п. 1 ст. 214 та п. 3 ст. 215 ЦПК України. Навпаки, нотаріусом ОСОБА_3 дані грунтовні пояснення щодо стану та поведінки ОСОБА_4 в момент складання заповіту та щодо його усвідомлення дій направлених на бажання саме з власної ініціативи скласти заповіт на ім"я ОСОБА_1

Судом не приведено мотивів в підтвердження своїх висновків щодо порушення нотаріусом вимог п. 157 Інструкції про порядок вчиненнянотаріальних дій та порушень ст. 1248 ЦК України. Заповіт виготовлено за допомогою загальноприйнятого технічного засобу і в його тексті до підпису ОСОБА_4 зазначено, що заповіт прочитаний вголос особисто ОСОБА_4 і власноручно підписаний у присутності нотаріуса /а.с. 15/, що відповідає зазначеним нормам.

Не може бути підставою для визнання недійсним заповіту також і зміна нотаріусом посвідчувального надпису, оскільки він фактично не вносить будь-яких змін у текст заповіту до підпису заповідувача, не впливає на волевиявлення заповідувача, а стосується лише формальних вимог до посвідчувального надпису

Посиланьння в рішенні суду на ст. 1276 ЦК України /спадкова трансмісія/ взагалі є недоречним, оскільки такі обставини і правовідносини у справі взагалі відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду в цій частині таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Досліджуючи питання про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у даному випадку законом встановлено інший порядок набуття права власності на 2/3 частини спірної квартири шляхом отримання свідоцтва про право власності та його реєстрації в органах технічної інвентаризації. Відсутність оригіналів певних правовстановлюючих документів не породжує прав передбачених ст. 3 ЦПК України щодо права на звернення за захистом своїх інтересів, визначених у позові, до суду.

Оскільки судом першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено з підстав пов'язаних із задоволенням позову ОСОБА_2, то і в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2008 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 2/3 частини квартири за заповітом.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволені позову до ОСОБА_1, приватного нотаріуса ОСОБА_3, треті особи шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, головне управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на квартиру.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.