22ц-302/09 Про відшкодування шкоди завданої нваслідок ДТП - 29.01.2009 Прийняття

за позовом відділу Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

Позивач 18 березня 2008 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 листопада 2007 року біля 20 год.45хв. на перехресті вул. Ентузіастів та вул. Першотравневої у м. Нова Каховка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-21093, який належить ВДСО при УМВС України в Херсонській області.

Винним у дорожньо-транспортній пригоді згідно з постановою суду від 25 грудня 2007 року визнано водія автомобіля ВАЗ -2106 ОСОБА_1, який керував вказаним транспортним засобом, а власником автомобіля є ОСОБА_2

В результаті зіткнення був пошкоджений автомобіль позивача, на відновлення якого за висновком експертного звіту №54 від 15 січня 2008 року необхідно 25317 грн. 58 коп.

Для транспортування пошкодженого автомобіля позивач наймав евакуатор, що спричинило додаткові витрати в розмірі 715 грн.

Вартість проведеної експертизи з оцінки пошкодження автомобіля становить 450 грн.

Позивач просив стягнути на його користь суму матеріального збитку в розмірі 25317 грн. 58 коп., вартість проведення експертної оцінки в розмірі 450 грн., вартість послуг евакуатора в розмірі 715 грн., та судові витрати.

Рішенням Новокаховського міського суду від 03 листопада 2008 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь відділу Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області матеріальну шкоду в розмірі 13016 грн. 29коп., судові витрати по оплаті

судового збору в сумі 130 грн., по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 грн., а всього 13161 грн. 29 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог закону та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати і постановити нове про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з вимог ч. 1 ст. 1188 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої була завдана шкода позивачу сталася як з вини ОСОБА_1, який своїми діями порушив вимоги пункту 8.7.3(є) Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з ДТП, бо відповідач створив аварійну ситуацію на дорозі, так і з винних дій водія автомобіля Управління Державної служби охорони, дії якого не відповідали вимогам пунктів 3.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, а тому суд правильно визначив вину кожного із них по 50%.

Зазначена обставина знайшла своє підтвердження у ході розгляду справи, оскільки судом належним чином досліджені всі надані сторонами докази і дана їм правильна оцінка.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правової підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи вищевказані норми закону, суд першої інстанції пришов до правильного висновку про те, що не ОСОБА_2, а саме ОСОБА_1, як володілець джерелом підвищеної небезпеки, який управляв транспортним засобом відповідно до довіреності і з вини якого поряд з виною іншої особи, сталася ДТП, повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду, оскільки сторони підтвердили, що ОСОБА_2 продав автомобіль ОСОБА_1, не оформивши належним чином договір, і тому і цій частині доводи апеляційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги.

Неприйнятими є і доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не врахована наявність постанови суду від 25 грудня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зазначеною постановою встановлена вина відповідача в порушенні ним пунктів 3.2, 8.7.3 Правил дорожнього руху, що не спростовується і висновком судової автотехнічної експертизи, однак з врахуванням встановленої судом вини позивача в ДТП, суд правильно визначив і ступінь вини кожного із учасників ДТП.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильність висновків судової автотехнічної експертизи є неспроможним, бо апелянтом експертний висновок належними доказами не спростований.

Доказів того, що позивачем надавались дані про зміну до постановления рішення назви позивача на Управління Державної служби охорони в матеріалах справи немає, проте відсутність вказівки про це в рішенні суду зробить неможливим його виконання.

З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законом та обґрунтованим, тому підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду від 03 листопада 2008 року залишити без змін.

Вважати, що позов задоволений частково на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.