колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі

Головуючого, судді Новікова Р.В.

Суддів Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретарі Комаренко М.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 р.,

Позивачка звернувся до суд з позовом до відповідача про про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.05.2007 р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, який, керуючи автомобілем М 2140 державний номер НОМЕР_1, що належав йому на праві власності, в порушення Правил дорожнього руху при виконанні розвороту допустив зіткнення з автомобілем Ніссан Террано державний номер НОМЕР_2, що перебував у власності позивачки, їй заподіяна матеріальна шкода у розмірі 55 383 грн. За наслідками ДТП страхова компанія відшкодувала позивачці 24 990 грн., тому вона просить стягнути з відповідача 30 903 грн. і судові витрати.

рішенням суду позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 30 393грн. 55 коп.; судові витрати: 303,93 грн. судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального законів. Зокрема, апелянт не погоджується з висновками суду про наявність вини відповідача у ДТП і зазначає, посилаючись на конкретний характер пошкоджень автомобіля відповідача М 2140 (л.с. 120121), що, навпаки, йому заподіяна шкода з боку водія автомобіля Ніссан Террано, який порушив Правила дорожнього руху (1306-2001-п) під час закінчення відповідачем маневру розвороту.

У судове засідання суду апеляційної інстанції позивачка, яка була повідомлена належним чином (л.с. 138, 139), не з'явилася. Раніше вона просила розглянути справу за її відсутності (л.с. 136).

Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивачки, оскільки це відповідає положенням процесуального закону: частині 2 статті 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача у ДТП та, відповідно, наявності підстав для стягнення з нього заподіяної шкоди.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, шкода заподіяна позивачу внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно до положень п.п. 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Проте, в матеріалах справи взагалі відсутні належні достатні докази, у сенсі статті 59 ЦПК України, вини відповідача у заподіянні дорожньо-транспортної пригоди.

Так, не встановлено вину відповідача за вищевказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди відповідно до норм КпАП України (80731-10) : він не притягувався до адміністративної відповідальності.

Відсутні і висновки авто-технічної експертизи щодо наявності порушень відповідачем Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , оскільки така експертиза відповідно до положень частини 1 статті 143 ЦПК України не проводилася і на її проведенні сторони не наполягали. Відсутні і будь-які дослідження з приводу з'ясування вини сторін та встановлення вини відповідача у скоєнні ДТП.

Тому колегія суду не може взяти до уваги висновки, викладені у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України щодо вини відповідача у ДТП як підставу для задоволення позовних вимог, оскільки такі висновки не ґрунтуються на доказах.

У свою чергу, з огляду на вказане, висновки рішення суду першої інстанції щодо вини відповідача зроблені в порушення положень статті 212 ЦПК України.

Зважаючи на наведене, достатні і належні докази для стягнення з відповідача матеріальної шкоди відсутні, а висновки про це суду не відповідають обставинам справи, що тягне за собою скасування судового рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, повністю відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк

Справа № 22-ц-3951/2009