Справа № 22-904/08

 Головуючий в суді 1 інст: Кухарець В.М.

Доповідач: Мельник Ю.М.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Мельника Ю.М.

суддів: Ковальчук Н.М., Григоренко М.П.,

при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 27 лютого 2008року усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третіх осіб на стороні позивача - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області та Рівненського міського управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову покликалася на те, що відповідачка самовільно зайняла частину проїзду до будинковолодінь АДРЕСА_1 і встановила на межі самовільно зайнятої ділянки огорожу.

Оскільки іншого проїзду до належного позивачці будинковолодіння АДРЕСА_1 немає, то вона просила зобов"язати відповідача усунути перешкоди у користуванні проїздом.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 27 лютого 2008 року відповідачку було зобов"язано здійснити демонтаж огорожі, встановленої на території проїзду між земельними ділянками будинковолодінь АДРЕСА_1.

Одночасно було вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь позивачки 1884 грн. для відшкодування моральної шкоди та стягнуто судові витрати по справі .

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 вказує на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права та недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Зокрема, вважає висновок суду про те, що відповідачка самовільно зайняла частину проїзду таким, що не був доведений у судовому засіданні позивачкою, а тому такий висновок ґрунтується лише на припущеннях суду. Окрім того вказує, що суд безпідставно не залучив до участі власника спірної земельної ділянки - Рівненську міську раду. Також вказує на те, що суд не застосував до спірних правовідносин закон, який регулює правовідносини щодо земельного сервітуту - ст. 102 ЗК України.

Із зазначених підстав просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду 1 інстанції.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу повністю, і давши пояснення в її межах, просять скаргу задовольнити і скасувати рішення суду 1 інстанції .

ОСОБА_2 та її представник вважають рішення суду законним та вказують на безпідставність апеляційної скарги і просять її відхилити, а рішення суду 1 інстанції просять залишити без змін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1слід відхилити виходячи із такого.

Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд 1 інстанції прийшов до висноку, що відповідачка без законних на те підстав зайняла частину проїзду до будинковолодіння АДРЕСА_1 по вул. Орлова в м. Рівне і облаштувала на межі самовільно зайнятої ділянки паркан, чим створила позивачці перешкоди у безперешкодному доступі до належної їй на праві власності земельної ділянки та будинковолодіння .

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, оскільки він ґрунтується на вимогах закону і доказах, досліджених судом.

Із матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці площею 1189 м. кв. по вул.. Орлова у м. Рівне знаходилися два житлові будинки - АДРЕСА_1Власником будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, а власниками будинку НОМЕР_1 були ОСОБА_4 (58/100), ОСОБА_5 (21/100) та ОСОБА_6 ( 21/100). 3 травня 2001 року всі користувачі земельної ділянки встановили порядок користування земельною ділянкою за яким 277 м. кв. земельної ділянки виділялось у користування ОСОБА_3, 837 м. кв. - у користування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Земельна ділянка площею 75 м. кв. залишалася у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6).

У послідуючому новий власник будинку АДРЕСА_1 по вул.. Орлова в м. Рівне ОСОБА_2 приватизувала 265 м.кв. земельної ділянки. ( а.с.5)

Після смерті співвласника будинку НОМЕР_1 по вул. Орлова в м. Рівне ОСОБА_4 власником 58/100 частини цього будинку в порядку спадкування стала ОСОБА_1 ( а.с.24,25)

Оскільки будинки НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 по вул.. Орлова в м. Рівне знаходяться на одній земельній ділянці і власник будинку АДРЕСА_1 та співвласники будинку НОМЕР_1 встановили порядок користування спільною земельною ділянкою, то колегія суддів приходить до висновку, що встановлений ними порядок є обов"язковим і для ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Із зазначеного слідує, що спірна земельна ділянка площею 75 м.кв. знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 без згоди іншого користувача земельної ділянки самовільно зайняла частину земельної ділянки спільного користування і на межі самовільно зайнятої земельної ділянки змонтувала паркан. Цим самим відповідачка позбавила позивачку можливості використовувати спірну земельну ділянку як проїзд до будинків НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 по вул.. Орлова.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Із урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду про зобов"язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою є обґрунтованим і законним.

Колегія суддів також вважає, що апеляційна скарга на рішення суду 1 інстанції в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки судом вірно встановлено, що відповідачка порушила право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 та ст.. 1167 ЦК України (435-15) особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої протиправною поведінкою щодо неї. Ця шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд 1 інстанції вирішив спір без участі власника земельної ділянки-Рівненської міської ради не спростовують висновків суду 1 інстанції, тому що при вирішенні даного спору не вирішувалось питання про права та обов"язки міської ради.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду 1 інстанції постановлено з дотриманнямнорм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч.1 ст. 314, ст..315, ст.. 317 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 27 лютого 2008 року відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.