296/9656/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 07.08.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 296/9656/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2017 року (у складі судді Шидловського В.Б.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

17 листопада 2016 року ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі за текстом - Управління або відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, згідно статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.

Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, згідно статті 86 Закону України "Про прокуратуру", з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 01 листопада 2016 року, у розмірі 60% від середньомісячного заробітку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у виді сплати судового збору у сумі 551,20 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням, Управління звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання Управління про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу Управління на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "01" грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язання здійснити призначення пенсії за вислугу років повернуто особі, яка її подала.

Постановляючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для звільнення від сплати судового збору. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Враховуючи, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, а також враховуючи, що у клопотанні скаржника відсутні докази щодо неможливості сплати судового збору, визначені статтею 88 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд також враховував, що звільнення та відстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору буде суперечити завданню та меті Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року № 484-VIII (484-19) в частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору, а також може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Управління звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 20 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 296/9656/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 06 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

Апеляційна скарга Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не відповідала вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року апеляційна скарга Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишена без руху, та надано скаржнику строк до 04 січня 2017 року для усунення недоліків, а саме: надання документа про сплату судового збору.

У встановлений термін вказані в ухвалі недоліки не були усунуті, проте від Управління повторно надійшло клопотання від 30 грудня 2016 року, в якому останнє просило звільнити від сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2017 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, а апеляційну скаргу повернуто Житомирському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області на підставі частини третьої статті 108 та частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції Управління звернулося до суду з касаційною скаргою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції був зобов'язаний відкрити провадження, звільнивши Управління від сплати судового збору, оскільки, кошти передбачені для сплати судового збору використані в повному обсязі протягом першого півріччя 2016 року.

Позивачем 10 лютого 2017 року подано заперечення на касаційну скаргу Управління, в яких він просить зазначену скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2017 року - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Апеляційна скарга Управління не відповідала вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме не було сплачено судовий збір, у зв'язку із чим ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року зазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Одночасно, з апеляційною скаргою Управлінням до суду було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (3674-17) (в редакції, чинній на час звернення із скаргою до суду апеляційної інстанції; далі за текстом - Закон № 3674-VI (3674-17) ).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), та статтею 8 Закону № 3674-VI, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання Управління про звільнення від сплати судового збору та залишив скаргу без руху.

Згідно з частиною третьою статті 108 та частиною третьою статті 189 (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Управління не усунуло недоліки поданої ним апеляційної скарги, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно повернув скаргу заявнику.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26 липня 2005 року зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.