У січні 2001 р. К. звернувся до суду зі скаргою на дії відділу соціального захисту населення Франківського району м. Львова. У скарзі він просив визнати неправомірною відмову посадових осіб відділу соціального захисту населення в наданні йому статусу учасника війни, посилаючись на те, що в 1946 р. він був переселений з території Польщі на територію України, а зазначеною відмовою порушуються його права, передбачені Законом від 22 жовтня 1993 р. "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - Закон).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 18 червня 2001 р., в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі К. просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону (3551-12) до учасників війни належать, крім інших осіб, визначених цим Законом, також особи, які після 1945 р. були переселені на територію України з територій інших країн.

Особам, які народилися після 31 грудня 1932 р., статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни.

Суд установив, що К. народився 5 листопада 1935 р., у 1946 р. він разом із членами сім'ї був переселений з території Польщі на територію України. Звернувшись до комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, К. не надав документів, які незаперечно підтверджують факт його роботи в період війни.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що відмова комісії в наданні К. статусу учасника війни відповідає вимогам Закону (3551-12) . При встановленні зазначених фактів суд не порушив норм процесуального права. Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. 334 ЦПК (1503-06) , судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу К. відхилила.