Головуючий у 1 інстанції Топчій Т.В.

Категорія № 31 Доповідач Трушков М. М.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Кучерявої В.Ф., Трушкова М. М.

при секретарі Лепеха А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом відкритого акціонерного товариства " Маріупольський завод важкого машинобудування" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку і зобов'язання укласти договір найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ВАТ " Маріупольський завод важкого машинобудування" / далі завод/ про визнання права користування житловими приміщеннями та визнання права на відокремлене проживання в гуртожитку за апеляційними скаргами заводу і представника відповідачів ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2007 року,

У липні 2007 року завод звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Зазначав, що сім'я ОСОБА_1 у складі чоловіка, дружини і неповнолітньої доньки займає в гуртожитку двокімнатний блок з п*яти ліжко - місць, загальною площею 34кв.м. Друга кімната зайняти ними самочинно без узгодження з профспілковим комітетом та адміністрацією підприємства. Відповідачі не є працівниками заводу тому повинні сплачувати за тарифом 127, 57грн за одне ліжко- місце в місяць. З урахуванням пільг, знижки на 75%,, при оплаті комунальних послуг, наданих ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, відповідачі зобов'язані сплачувати за три ліжко - місця по 62, 91грн. за кожне, і за 2 ліжко - місця повну вартість 127, 57грн а усього в місяць 443, 87грн. За період з 01 жовтня 2006 року до 01.08. 2007 року мають заборгованість в сумі 3 111, 48грн., яку просив стягнути з відповідачів на їх користь. У судовому засіданні доповнив свої вимоги, просив суд зобов'язати відповідачів укласти з ним договір найму жилого приміщення і стягнути судові витрати в розмірі 109, 50грн.

У вересні 2007 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом у якому просили визнати за ними право користування жилими приміщеннями в АДРЕСА_1 і визнати за ними право на відокремлене проживання в кімнаті №95 цього гуртожитку.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2007 року позовні вимоги заводу задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь заводу заборгованість за користування житловими приміщеннями в сумі 138, 78 грн. з кожного . Відмовлено в задоволені позову про зобов'язання укласти з ним

2

договір оренди житлового приміщення і в позові відповідачів ОСОБА_1 до заводу про визнання їх права на відокремлено проживання у гуртожитку. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь заводу судові витрати в сумі 3, 64грн . з кожного.

В апеляційних скаргах : завод просить рішення в частині відмови їм у відшкодуванні суми боргу в повному обсягу і зобов'язання укласти договір оренди скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідачів ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і про відмову в задоволенні позову заводу, посилаючись на неправильне застосування судом матеріальних норм закону.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника заводу ОСОБА_4, ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи своїх скарг, перевіривши законність і обгрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги заводу і відмовляючи в задоволенні позову відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язані оплачувати за проживання в гуртожитку за займані три ліжко - місця з урахуванням 75% пільги, виходячи з тарифу 110, 21грн. затвердженого міською радою 20.10. 2006 року . Немає законних підстав для зобов'язання відповідачів укласти з заводом договір оренди жилих приміщень і визнання їх права на відокремлене користування жилими приміщеннями в гуртожитку.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Згідно з п. 2 ст. 28 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " від 21.05. 1997 року № 280/97 і п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України " Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін /тарифів/" від 25. 12. 1996 року № 1548 (1548-96-п) , підприємства та організації зобов'язані погоджувати граничні розміри плати за проживання у гуртожитках підприємств установ та організацій громадян.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 10. 2006 року узгоджений граничний розмір плати за проживання одного мешканця у гуртожитку №8 по вул. Покришкіна, буд. 13 в м. Маріуполі в розмірі 110, 21грн.

Відповідно до п. 22 ст. 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту " учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, надаються пільги - 75% знижка щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачі разом з неповнолітньою донькою проживають у двокімнатному блоці гуртожитку № 8, який на праві власності належить заводу. ОСОБА_1 відноситься до учасників бойових дій і разом з членами сім'ї користується пільгами - 75% знижкою щодо оплати за житло, комунальні послуги і паливо. Фактично займають три ліжко-

3

місця. Крім послуг, на які передбачено пільги вони користуються послугами на які знижки не передбачені, а саме - користування телефоном, прання білизни тощо.

Із розрахунку заборгованості, наданого заводом вбачається, що відповідачі за період, вказаний в позові заводу, сплатили 1060грн. З урахуванням 75% знижки на оплату житла і комунальних послуг, користування послугами за які знижка не передбачена, виходячи з тарифу 110, 21грн. за три ліжко - місця, недоплата складає 277, 57грн.

Згідно з вимогами статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідачі відмовляються від укладення договору оренди жилих приміщень. їх примушування укласти такий договір суперечило б їх волевиявленню і нормам закону.

Житловий АДРЕСА_1 .

За змістом "Примірного положення про гуртожиток" окремого проживання у ньому його мешканців не передбачено.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визначив суму заборгованості в розмірі 277, 57грн. і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовів про примусове укладення договору оренди і визначення права на окреме проживання сім'ї відповідачів у гуртожитку.

Наведене в апеляційний скаргах позивача і відповідачів висновки суду не спростовує, є неспроможним і до уваги судом не приймається.

Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування немає. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів-

Апеляційні скарги ВАТ Маріупольський завод важкого машинобудування і ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку.