12 березня 2001 р. М. Н. звернулася в суд із позовом до М. М. про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивачка зазначала, що з 16 жовтня 1993 р. по 18 січня 2001 р. перебувала з М.М. у зареєстрованому шлюбі. У цей період вона одержала за договором дарування холодильник "Норд-214/6", пральну машину "Донбас" і газову плиту "Норд". Крім того, її особистими речами є шкіряна жіноча куртка вартістю 3 тис. грн., норкова шапка - 3 тис. грн. та золоті сережки - 150 грн. Оскільки відповідач не повертає їй це майно, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2001 р. позов було задоволено частково: зобов'язано М. М. повернути М. Н. холодильник "Норд-214/6" вартістю 750 грн., пральну машину "Донбас" - 250 грн. та газову плиту "Норд" - 300 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Житомирського обласного суду від 30 травня 2001 р. рішення районного суду було скасовано, а провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 3 ст. 227 ЦПК (1502-06) .

У касаційній скарзі М.Н. просила скасувати ухвалу обласного суду, а рішення районного суду залишити без зміни. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу про скасування рішення районного суду і закриваючи провадження у справі, судова колегія обласного суду виходила з положень п. 3 ст. 227 ЦПК (1502-06) , тобто з наявності рішення суду, яке постановлене щодо тих же сторін, про той же предмет і з тих же підстав і набрало законної сили.

Проте такі висновки обласного суду не є обгрунтованими. Як видно з матеріалів справи, Любарський районний суд 14 грудня 2000 р. вирішив питання про поділ майна подружжя та констатував, що холодильник, пральна машина, газова плита, належність яких позивачці підтверджено договором дарування, а також шкіряна жіноча куртка, норкова шапка, золоті сережки є її особистим майном і поділу не підлягають. При цьому питання про витребування майна із чужого незаконного володіння суд не вирішував.

Таким чином, спір щодо того ж предмета із тих же підстав між тими самими сторонами судом не вирішувався і рішення не постановлювалось, а отже, підстав для скасування рішення Любарського районного суду від 5 квітня 2001 р. у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння і для закриття в ній провадження судова колегія в цивільних справах обласного суду не мала.

Враховуючи те, що при розгляді справи касаційною інстанцією було допущено неправильне застосування п. 3 ст. 227 ЦПК (1502-06) , та керуючись ст. 342 ЦПК (1503-06) , судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу судової колегії в цивільних справах Житомирського обласного суду скасувала, а рішення Любарського районного суду залишила в силі.