У вересні 2000 р. Д. пред'явила позов до АТВТ "Черкаський домобудівний комбінат" (далі - АТВТ) про примусове виконання договору на будівництво квартири в порядку дольової участі та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач на порушення умов договору не здав будинок в експлуатацію.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 4 квітня 2001 року позов задоволено частково: визнано за Д. право власності на двокімнатну квартиру в м. Черкасах і зобов'язано АТВТ негайно оформити належним чином акт про передачу в її власність цієї квартири.

У касаційній скарзі П. просив скасувати постановлене у справі судове рішення і направити останню на новий розгляд, оскільки суд не врахував, що зазначену спірну квартиру 3 вересня 1999 р. відповідач передав йому у власність, а він. П., не був залучений до участі у справі. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК (1503-06) судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Як вбачається з касаційної скарги, у жовтні 1995 р. П. уклав із відповідачем договір на будівництво двокімнатної квартири, яка 3 вересня 1999 р. була передана йому за актом у власність, і з цього часу він, П., там проживає. Про розгляд справи судом йому не було повідомлено.

Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, його рішення не може залишатися в силі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 334 ЦПК (1503-06) , судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Соснівського районного суду м. Черкас скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.