Головуючий у 1 -й інстанції Кривов'яз А.П.

Доповідач Волошина В.М.

Колегія судців судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Желепи О.В., Столбун В.І.

при секретарі Гайдай І.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 квітня 2007 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Заслухавши доповідь судці Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

12 лютого 2007 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 808 000 грн. за договором, позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ним та подружжям ОСОБА_2, ОСОБА_1 -відповідачами по справі 26 жовтня 2006 р. було укладено договір позики на 808 000 грн. Строк повернення боргу 26 листопада 2006 р. збіг, однак борг не повернутий, а на надіслану претензію відповідачі не відреагували. Тому, звернувся за захистом свого порушеного права.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 квітня 2007 р. позовні вимоги задоволені.

Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції у розмірі 819 348, 36 грн., три проценти річних у розмірі 4 040 грн., судовий збір 1700 грн. та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погодившись з рішенням суду відповідачі подали на нього апеляційну скаргу, в "якій просили рішення суду скасувати та ухвали нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, порушенням норм матеріального та процесуального закону, безгрошевість виданої ними розписки на ім'я позивача.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого в цій частині рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд виходив з їх доведеності.

Таких висновків суд дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних в справі доказів та вищезазначених вимог ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі отримали 26 жовтня 2006 р. від ОСОБА_3 - 808000 грн., які зобов'язувались повернути 26 листопада 2006 р. Вказане підтверджується розпискою відповідачів (а.с. 6).

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі ( ст. 1047 цього кодексу), рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що вони фактично не отримували від позивача гроші не заслуговують на увагу, оскільки не є належними доказами безгрошевості договору позики, укладеного між сторонами.

Відповідачі в судовому засіданні не заперечували, що розписка дійсно ними видавалась позивачу та ними підписувалась

За розпискою строк повернення боргу збіг 26 листопада 2006 р.

Позов до суду про стягнення боргу був пред'явлений 12 лютого 2007 р. За цей період часу відповідачі не ставили питання про захист свого порушеного права, нікому не заявляли, що їх право з боку позивача порушено та вони видали ОСОБА_3 безгрошову розписку.

Суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачі взяли у позивача в борг грошові кошти про що видали письмову розписку.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цієї справи.

Оскільки рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, то підстав до його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 квітня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.