Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Віхрова В.В.

суддів: Гайдук В.I., Дерев'янко О.Г.

Красвітної Т.П., Козлова С. П.

розглянувши у касаційному порядку (Закон України АДРЕСА_1697-V від 22.02.2007 р.) в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на жилий будинок, -

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом і просила суд усунути відповідачів від спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті їх матері ОСОБА_5, на будинок АДРЕСА_1 та

визнання права власності на цей будинок за нею, обгрунтовуючи свої вимоги

тим, що вона постійно опікувалась за матір'ю, надавала їй матеріальну та

фізичну допомогу, доглядала її, проживала з нею, а відповідачі, знаючи, що

мати з 2003 р. знаходиться у безпорадному стані, ніякої допомоги їй не

надавали.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 05 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2006 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволені позову відмовлено.

Справа АДРЕСА_1 33ц-3кс/07 Категорія:34

Головуючий у першій інстанції Сердинський B.C. Доповідач Гайдук В.I.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року та залишення в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2006 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суди виходили з наступних обставин справи.

25 липня 2005 року померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1. Заповіт ОСОБА_5 не складала. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлої: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також спадкоємцем за правом представлення є онука ОСОБА_2, які у встановлений шестимісячний термін після смерті ОСОБА_5 звернулися до Броварської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 з 2003 року через свій похилий вік та хворі ноги не могла самостійно себе утримувати, обслуговувати і доглядати за домашнім господарством і потребувала сторонньої допомоги і позивачка, яка проживала разом з матір'ю з 1997 року, до самої смерті матері утримувала її та доглядала. Між тим, відповідачам по справі було відомо, що ОСОБА_5 через свій похилий вік і хвороби знаходиться в безпорадному стані та потребує допомоги, однак ухилялися від надання матеріальної допомоги та догляду.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою не доведено в судовому засіданні перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані у певний період перед смертю та факт ухилення відповідачів від надання їй допомоги та наявність у них можливості таку допомогу надавати і відмовив ОСОБА_1 у задоволені позову.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду неможна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 1224 ЦК України (435-15) за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України (1618-15) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 довела факт того, що ОСОБА_5 через свій похилий вік перебувала в безпорадному стані, а тому потребувала сторонньої допомоги, якої відповідачі по справі не надавали, про що свідчили в судовому засіданні свідки, мешканці вулиці, де проживала померла ОСОБА_5: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Дані обставини також підтвердженні письмовими доказами: актом депутата Княжицької сільської ради від 20 січня 2006 p., медичною довідкою, довідками Княжицької сільської ради, квитанціями про сплату комунальних послуг.

З'ясувавши обставини по справі з урахуванням наданих доказів, та надавши їм відповідну оцінку, суд першої інстанції постановив рішення відповідно до вимог ч.5 ст. 1224 ЦК України (435-15) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України (1618-15) установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року скасувати і залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.