22ц-1009/2007 Про стягнення моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю державних органів - 04.05.2007 Прийняття

за участю: представників відповідачів Білохатюка М.С. та Буділовської Ю.Ф., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби Ленінського району м. Миколаєва (далі - ДВС Ленінського району) та Державної виконавчої служби Миколаївської області (далі - ДВС Миколаївської області) про стягнення моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю державних органів,

04 грудня 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ДВС Ленінського району та ДВС Миколаївської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю цих органів.

Позивачі зазначали, що 12 жовтня 2005 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було ухвалене рішення в справі за їхнім позовом, яким заборонено ПП "Алсу" здійснювати самовільне будівництво прибудови до магазина в будинку АДРЕСА_1. Також зобов'язано знести вказану прибудову та стягнуто з ПП "Алсу" моральну та матеріальну шкоду на користь позивачів. Дане рішення набуло законної сили 9 лютого 2006 року, а тому були виписані виконавчі листи й спрямовані на примусове виконання до ДВС Ленінського району.

Однак вказана ДВС не виконала передбачених законодавством дій, а ДВС Миколаївської області, на думку позивачів, не контролювало хід виконавчого провадження. В зв'язку з чим зазначене рішення суду не виконано.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 5000 грн., ОСОБА_2 2500 грн., ОСОБА_3 2500 грн. моральної шкоди, а також зобов'язати відповідачів знести прибудову до магазина в будинку 2 по вул. Новозаводська м. Миколаєва та стягнути з ПП "Алсу" заборгованість по виконавчим документам.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2007 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на незаконність рішення суду просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що ДВС Ленінського району вжило всіх передбачених законом заходів з метою виконання рішення суду. Тому, на

думку суду, не має підстав для задоволення позову.

Проте з такими висновками не можна погодитись, оскільки суд до них дійшов з порушенням вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України, без встановлення дійсних обставин спору і належної юридичної оцінки доказів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі у спосіб і порядок, визначені в ньому.

Із матеріалів справи вбачається, що в ДВС Ленінського району знаходяться на виконанні виконавчі листи за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року про заборону ПП "Алсу" здійснювати самовільне будівництво прибудови до магазину в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача знести вказану прибудову, а також стягнення з ПП "Алсу" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 грошових сум.

Ці виконавчі листи надійшли в указану ДВС 10 березня 2006 року та об'єднані в одне виконавче провадження.

27 березня 2006 року державним виконавцем складено акт про те, що боржником добровільно рішення суду не виконане. В зв'язку з чим, наступного дня державний виконавець направив директору ПП "Алсу" зобов'язання знести спірну прибудову в строк до 31 березня 2006 року.

Однак 3 квітня цього ж року дане виконавче провадження, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва про відстрочку виконання спірного рішення, було зупинено.

Після його відновлення, 12 липня 2006 року державним виконавцем було направлене повторне зобов'язання ПП "Алсу" про знесення прибудови в строк до 27 числа цього ж місяця.

Водночас, державний виконавець ДВС Ленінського району, під час примусового виконання вказаного рішення щодо знесення прибудови, в порушення ст. 76 Закону, не застосував до ПП "Алсу", яке не виконало його вимог, штрафні санкції. А обмежився лише направленням боржнику двох зобов'язань щодо знесення прибудови.

Крім того, державний виконавець не розглянув питання про можливість знесення прибудови без участі боржника. Хоча це має суттєве значення для своєчасного виконання рішення.

Що стосується виконання указаного вище рішення про стягнення грошових сум, то державний виконавець взагалі не вчинив жодної дії, яка передбачена главою 6 Закону. Саме в ній визначений порядок звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Так, в порушення ст. 63 Закону державним виконавцем не проводилось виявлення та вилучення готівки в національній та іноземній валюті, яка могла знаходитись в касах або інших сховищах боржника. Не було звернено стягнення на кошти боржника, що знаходяться у фінансових установах. Не зроблено запит до податкових органів про наявність у боржника рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях.

Всупереч ст. 64 Закону державним виконавцем не було звернуто стягнення на інше майно, належне боржникові на праві власності.

Крім того, ДВС Ленінського району, в порушення ст. 65 Закону, не з'ясувало чи проводилась реорганізація або ліквідація боржника, а лише обмежилось оформленням акту про відсутність ПП "Алсу" в будинку АДРЕСА_1 та про знаходження за даною адресою ПП "Алсу-1". Оформлення цього акту відбулось лише через дев'ять місяців після відкриття виконавчого провадження.

Така бездіяльність ДВС Ленінського району призвела до порушення прав позивачів, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року протягом десяти місяців з дня відкриття виконавчого провадження залишилось не виконаним.

Хоча ст. 25 Закону зобов'язує державного виконавця провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний

Вирішуючи спір, суд на вказані обставини справи та вимоги закону належної уваги не звернув. Хоча це має суттєве значення для вирішення спору. Тому помилково відмовив в задоволені позову.

В зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, необхідно скасувати та постановити нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позивачів про зобов'язання ДВС Ленінського району виконати рішення суду від 12 жовтня 2005 року.

Доводи ДВС Ленінського району про неможливість виконання судового рішення через відсутність коштів та майна у боржника не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів вчинення державним виконавцем дій передбачених Законом, які були б спрямовані на з'ясування майнового стану боржника.

Також є необґрунтованими посилання відповідача на ухвалу господарського суду Миколаївської області, якою 14 червня 2006 року було заборонено здійснювати дії відносно спірної незавершеної будівлі, оскільки дана ухвала не перешкоджала стягненню з відповідача грошових сум на користь позивачів. Крім того, в такому випадку, як того вимагає ст. 28 Закону, державний виконавець повинен був звернутись в суд із заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення. Однак він не виконав зазначену норму Закону.

Не можуть бути взяті до уваги і посилання відповідача на обов'язковість авансування стягувачами дій пов'язаних із знесенням прибудови, оскільки це є наслідком помилкового тлумачення в цій частині норм Закону.

Разом з тим, судова колегія, застосовуючи норми Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішень Європейського суду з прав людини у справах "Калок проти Франції (2000)", "Недбала проти Польщі (2000)", "Тома проти Люксембургу (2001)", які більш змістовно розкривають поняття справедливої сатисфакції, прийшла до висновку, що сам факт визнання неправомірною бездіяльності ДВС Ленінського району та покладення на відповідача обов'язку по виконанню рішення суду, є достатнім засобом для згладжування душевних переживань позивачів. Тому позов про відшкодування моральної шкоди в грошовій формі задоволенню не підлягає.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивачів про зобов'язання ДВС Миколаївської області виконати рішення суду, оскільки спірні виконавчі листи знаходяться на виконанні в ДВС Ленінського району і саме на неї Закон покладає обов'язок виконати рішення суду. На обласні ж ДВС, згідно ст. 8 Закону, покладено контроль за законністю виконавчого провадження.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити часткова

Визнати неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби Ленінського району м. Миколаєва по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року, яким заборонено ПП "Алсу" здійснювати самовільне будівництво прибудови до магазина в будинку АДРЕСА_1, зобов'язано ПП "Алсу" знести вказану прибудову та стягнуто з ПП "Алсу" моральну та матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Зобов'язати Державну виконавчу службу Ленінського району м. Миколаєва виконати зазначене рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року.

Факт визнання неправомірною бездіяльності Державної виконавчої служби Ленінського району м. Миколаєва при виконанні рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року та покладення на відповідача обов'язку по виконанню

вказаного рішення вважати достатньою компенсацією моральних страждань позивачів викликаних такою бездіяльністю.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби Ленінського району м. Миколаєва та Державної виконавчої служби Миколаївської області про стягнення моральної шкоди в грошовій формі відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання Державної виконавчої служби Миколаївської області виконати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.