УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2007 р. м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Куштана Б.П.,
суддів: Павліченка С.В. та Кеміня М.П.,
при секретарі Попович А.I., розглянувши у відкритому судовому
засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 27 грудня 2006 р.
за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення
порушень права власності на житловий будинок і зустрічним позовом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування
житловим будинком, -
встановила:
ОСОБА_3 звернувся з указаним позовом до суду у вересні 2005
р.
Просив на підставі ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
усунути порушення його права власності на житловий
будинокАДРЕСА_1з бокуОСОБА_4 та членів її сім'ї, зобов'язавши їх
звільнити вказаний будинок протягом одного тижня після набрання
рішенням законної сили.
На обгрунтування зазначав, що є власником цього будинку на
підставі договору дарування від 01.04.97 р. та свідоцтва про право
на спадщину за заповітом від 14.11.97 р.
Відповідачі вселилися в будинок та зареєструвалися без його
згоди як власника.
17.07.06 р. ОСОБА_1 пред'явила, доОСОБА_3 зустрічний позов, у
якому просила визнати за нею та ї дітьми право користування
будинком.
Рішенням суду від 27.12.06 р. первісний позов задоволено, а в
зустрічному позові відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати
рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних
вимогОСОБА_3 Доводять про незаконність і безпідставність рішення.
Указують, щосуд порушив їхнє право на житло.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 є належним
власником житлового будинкуАДРЕСА_1, а проживання та рєстрація в
ньому відповідачів порушують його право власності, яке підлягає
судовому захисту на підставі ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення -
залишенню без зміни, з таких мотивів.
Згідно з положеннями ст.ст.321,391 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.-48 Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право власності - це
врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння,
користування і розпорядження майном. Кожен громадянин в Україні
має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто
або спільно з іншими. Право власності є непорушним і ніхто не може
бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його
здійсненні. Власник може вимагати усунення будь-яких перешкод у
здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Справа № 22ц - 388/07 Номер рядка статистичного звіту: 29
Головуючий у першій інстанції: Кемінь В.Д. Доповідач: Куштан
Б.П.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на законних підставах
набув права власності
на житловий будинок у цілому, що відповідачами не оспорюється. При
цьому останні не були
членами сім'ї позивача, тобто в житлових стосунках з ним не
перебували. У спірний будинок
вони вселилися та зареєструвалися не з його дозволу, а зі
годиОСОБА_5, який власником
будинку чи його частини ніколи не був.
У контексті наведеного відповідачі не набули законного права
на користування спірним будинком, через що їхні зустрічні вимоги є
безпідставними.. Право користування жилим приміщенням, що є в
приватній власності громадянина, є похідним від прав власника в
цілому та від статусу члена сім'ї останнього, зокрема.
Отже, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних
правовідносин ст. 48 Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги,
оскільки виниклі між сторонами правовідносини є цивільними, а не
житловими.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1,
315, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
2. Рішення Хустського районного суду від 27 грудня 2006 р.
залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак
може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили шляхом подачі
касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.