УКРАЇНА
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
Iменем України
01 березня 2007 року апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С, Олексієнко М.М.
при секретарі Нечипоренко I.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2
про встановлення факту, що має юридичне значення
за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи -
ОСОБА_3
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області
від 13 листопада 2006 року, -
встановив :
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою та
просив встановити факт його проживання однією сім'єю чоловіка і
жінки з ОСОБА_2 з червня 2004 року по липень 2006 року. В
обгрунтування позову зазначив, що в 1985 році одружився з ОСОБА_2,
в IНФОРМАЦIЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4. В 1999 році вони
переїхали з м. Мелітополя до м. Києва, де купили квартиру,
придбали певне майно, займались бізнесом, тобто проживали однією
сім'єю. В липні 2006 року між ним та дружиною погіршились
стосунки, в зв'язку з чим він вирішив розлучитися. Під час
звернення до суду дізнався, що дружина без його повідомлення ще в
1995 році розлучилась з ним, а в 2004 році отримала свідоцтво про
розірвання шлюбу. Враховуючи те, що під час спільного проживання
вони придбали певне майно і він має намір його розділити, просив
задовольнити його заяву.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області
від 13 листопада 2006 року встановлений факт проживання ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінка без шлюбу з червня 2004
року по 20 липня 2006 року.
В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати згадане рішення та ухвалити
нове - про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на
порушення судом норм матеріального та процесуального права,
неповне з'ясування судом обставин справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Мелітопольського міського суду
Запорізької області від 13.06.1995 року розірвано шлюб,
зареєстрований 15.07.1986 р. у Мелітопольському міськРАГС між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 \а.с. 107, 123-124\. Дане рішення є чинним
\а.с. 126, 130-131\.05.06.2004 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про
розірвання шлюбу \а.с. 35\. Відповідно до вимог ст. 4 4 КпШС
України ( 2006-07 ) (2006-07)
шлюб вважається припиненим з моменту
реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського
стану. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно
визначив, що до 05.06.2004 року строни перебували у
зареєстрованому шлюбі.
З 01.09.2005 року набрав чинності новий
Цивільний-процесуальний Кодекс України ( 1618-15 ) (1618-15)
. На підставі
п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд розглядає справи про
встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та
жінки без шлюбу. Встановлення таких фактів до даних змін
законодавством не було передбачено, а тому є безпідставною вимога
ОСОБА_1 про встановлення даного факту з липня 2004 року.
Крім того, встановлення факту проживання однією сім'єю
чоловіка та жінки без шлюбу можливе лише у випадку, коли потрібно
вирішити питання про розподіл спільно набутого майна \ст. 7 4 СК
України\, або при вирішенні питання про спадкування за законом у
четвертій черзі \ст. 1274\. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1
зазначив, що в період з вересня 2006 року по липень 2006 року він
з ОСОБА_2 придбали тільки недобудовану квартиру АДРЕСА_1.
З відповіді ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" за
НОМЕР_1 від 08.12.2006 р. вбачається, що станом на 01.10.2006 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є інвесторами \покупцями\ квартири в
житловому комплексі "Голосієво" \а.с. 138\. 27.02.2007 р.
зазначена установа повідомила суд, що в липні 2006 року між ТОВ
"БК "Міськжитлобуд" та ОСОБА_2 був укладений договір про участь у
будівництві квартири АДРЕСА_1, але він розірваний за згодою сторін
у жовтні 2006 року.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку,
що ОСОБА_1 не доведено факт спільного придбання з ОСОБА_2
зазначеної квартири, а отже відсутні підстави для задоволення його
заяви.
Заявником не надано суду переконливих доказів на
підтвердження його проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю.
Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поверхові і не
підтверджують цього факту. Крім того свідок ОСОБА_5 в своїх
письмових поясненнях, наданих Соломенському РВ вказав, що ОСОБА_1
заплатив йому за неправдиві свідчення \а.с. 127\.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає
скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 319,
324, 325 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської
області від 13 листопада 2006 року та ухвалити нове рішення.
Відмовити за безпідставністю в задоволені заяви
ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту,
що має юридичне значення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання ним законної сили.