УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Харківської області в складі.
Головуючого - Борової С.А.,
Суддів: Даниленка В.М., Пшенічної Л.В.,
при секретарі: Макарові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні
суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2006 року по
справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним
позовом, в якому зазначала, що 5 квітня 2004 року близько 20.00
години в районі будинку № 4-б на вул. Нариманова в м. Харкові
водій автомобіля "Мерседес - Бенц Віто" д\н -НОМЕР_1 ОСОБА_1,
тобто відповідач по справі, скоїв наїзд на пішохода - сина
позивачки ОСОБА_3, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень
помер на місці дорожньо-транспортної пригоди
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд
стягнути з відповідача на її користь витрати на поховання
потерпілого та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 411,48
грн., а також 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,
завданої їй смертю сина, який був єдиною опорою в житті й
сподіванням на майбутнє останньої.
В судовому засіданні позивачка частково змінила свої вимоги,
зменшивши розмір відшкодування заподіяної їй діями відповідача
моральної шкоди до 150000 грн.
Відповідач вимоги позивачки визнав частково, та не
заперечуючи проти свого обов'язку щодо відшкодування спричиненої
їй загибеллю сина матеріальної й моральної шкоди, разом із тим,
просив суд зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 5 - 8
тисяч гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня
2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Суд стягнув з відповідача на її користь витрати на поховання
загиблого сина в зазначеному вище розмірі, а також 30000 грн. в
рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю останнього.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить змінити
ухвалене по справі рішення в частині визначеного судом першої
інстанції розміру відшкодування позивачці спричиненої моральної
шкоди, зменшивши його до 5000 грн.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що
суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, не врахував
ступеню вини відповідача - заподіювача шкоди, а також його
матеріального становища.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення районного
суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
в межах
доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для
її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд апеляційної
інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд
першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального
й процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе
рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, районний суд, вирішуючи
спір, повно й всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами
докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин
та закон їх регулюючий.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд обгрунтовано поклав
на відповідача ОСОБА_1 обов'язок з відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок смерті сина, загиблого в
дорожньо - транспортній пригоді.
При цьому, визначаючи розмір відшкодування позивачці
моральної шкоди, суд першої інстанції в повній мірі врахував
ступінь моральних і душевних страждань останньої, пов'язаних із
непоправимою втратою єдиного сина.
Що ж стосується доводів апелянта про те, що при визначенні
розміру відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди повинна
бути врахована ступінь вини відповідача, то ці його доводи судова
колегія оцінює критично, і вважає безпідставними, оскільки
відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, моральна шкода,
завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної
небезпеки, що має місце в даному випадку, відшкодовується особою,
яка її завдала незалежно від вини останньої.
Безпідставними є й посилання апелянта в обгрунтування своєї
апеляційної скарги на своє матеріальне становище, як підставу для
зменшення розміру відшкодування заподіяної ним моральної шкоди до
5000 грн., оскільки його статус пенсіонера не є безумовною
підставою для такого зменшення, а розмір цього відшкодування
визначено судом першої з урахуванням усіх істотних обставин
справи, і на думку судової колегії відповідає глибині завданих
позивачці моральних страждань та вимогам розумності і
справедливості.
Iнші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду,
ухвалене по суті розглянутого цивільно-правового спору, не
спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне
застосування судом першої інстанції норм матеріального чи
процесуального права, які призвели, або могли призвести до
неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307,
308, 313-315, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня
2006 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно,
але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її
проголошення.