РIШЕННЯ
Iменем України
20 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючого судді Курило В.П. судців Саніковой О.С., Шамрило
Л.Г. при секретарі Степаненко В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в
Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на
рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької
області від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької
області про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним
позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької
області, посилаючись на те, що він працював на підземних роботах
на шахті IНФОРМАЦIЯ_1 з важкими умовами праці в умовах тяжкої
фізичної праці, фізичного перевантаження, несприятливого
мікроклімату. Його загальний трудовий стаж складає 29 років, у
шкідливих умовах 26 років. Внаслідок чого він отримав професійне
захворювання хронічна вертеброгенна попереко-кресцова
радикулопатія.
Внаслідок вказаного професійного захворювання висновком МСЕК
від 02 квітня 2003р. йому було вперше встановлено втрату
професійної працездатності 60% безстроково і третю групу
інвалідності.
Позивач вважає, що йому заподіяна також моральна шкода, яка
полягає в фізичному болі, переживаннях у зв'язку з пошкодженням
здоров'я, а також в тому, що в нього порушені нормальні життєві
зв'язки, він не має можливості спілкуватися з людьми, погіршилась
його здатність до активної фізичної праці. Він відчуває фізичний
біль і страждання, роздратовується, вимушений проходити курси
лікування, не може виконувати роботу по господарству, утримувати
свою сім'ю, що у значній мірі порушує звичний уклад його життя.
Все це спричиняє йому моральні страждання і в рахунок
відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 40 000
грн.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки
Донецької області від 25 грудня 2006 року позов задоволений
частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнено в рахунок
відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в Червоногвардійському районі м. Макіївки
Донецької області просить рішення скасувати і постановити нове
рішення, яким в позові відмовити. В обгрунтування апеляційної
скарги відповідач посилається на те, що довідка МСЕК про процент
стійкої втрати професійної працездатності є підставою для
відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди. Відповідачем
нараховані і сплачуються позивачу всі передбачені законодавством
соціальні виплати в повному обсязі. Сам факт наявності моральної
шкоди позивачем в суді не доведений тому що встановлення факту
моральної шкоди відноситься до компетенції МСЕК. Крім того,
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена дія статей Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають виплату
моральної шкоди, тому правових підстав для стягнення сум не існує.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає
частковому задоволенню, а рішення суду зміні, оскільки висновки
суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно
до вимог ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для зміни
рішення суду в апеляційному порядку.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції
виходив з того, що у зв"язку з пошкодженням здоров"я на
виробництві позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка підлягає
відшкодуванню відповідачем.
Вказаний висновок суду є правильним, таким, що грунтується на
законі.
Відповідно до змісту ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим
особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну
умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може
перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання
№ НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічна вертеброгенна
попереко-кресцова радикулопатія. Висновком МСЕК від 02 квітня
2003р. йому було вперше встановлено втрату професійної
працездатності 60% безстроково і третю групу інвалідності.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про
наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди,
заподіяної здоров'ю за нормами Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької
області на Закон України "Про Державний бюджет України на 2006
рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена дія норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають відшкодування
моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки
таке зупинення не позбавляє постраждалих права на
відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з тим, що втрата
професійної працездатності позивачеві встановлена в 2003 році,
тобто до того як дія даної норми закону була зупинена.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд правильно врахував
стан здоров'я позивача, а саме, що він на 60 % втратив професійну
працездатність за професійним захворюванням, та визначив розмір
моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
Вирішуючи питання про розмір страховогб відшкодування
моральної шкоди, суд враховує ступень втрати позивачем професійної
працездатності - 60%, відсутність більш тяжких наслідків, його
стан здоров'я, дії відповідача, направлені на поновлення здоров'я
позивача і добровільне відшкодування шкоди, завданої пошкодженням
здоров'я, вік потерпілого, виходячи з принципу розумності і
зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв'язку з ушкодженням
здоров'я позивача, апеляційний суд вважає, що розмір відшкодування
моральної шкоди має бути встановленим у 18 000 грн. У зв'язку з
чим рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п.3, 314 ч.2,
316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд, -
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.
Макіївки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки
Донецької області від 25 грудня 2006 року змінити. Стягнути з
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької
області на користь ОСОБА_1в рахунок відшкодування моральної шкоди
18 000 гривень.
В іншій частині рішення залишити без зміни. Рішення суду
апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але воно може
бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції
законної сили.