РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Кісіль М.О.
суддів Бородійчука В.Г., Трюхана Г.М.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного
суду Черкаської області від 22 листопада 2006р. по справі за
позовом ОСОБА_1 до виробничо-комерційного підприємства "ЗС
Компані", треті особи ПП "Пролайн", ПП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП
"Капітал Промінь" м.Вінниця, ОСОБА_4 про повернення безпідставно
набутого майна.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія
суддів, -
встановила:
Позивачка звернулась в суд із зазначеним позовом до
відповідача вказуючи на те, що вона з 06.09.1997р. по 17.03.2004р.
перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Під час цього шлюбу
05.02.2001р. вони купили трикімнатну квартиру в АДРЕСА_1.
Тому, як вказує позивачка з посиланням на ч.1 ст.60 СК
України, вказана квартира належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної
сумісної власності і їх части є рівними.
Вказує, що ВКП "ЗС Компані" не являючись власником квартири
АДРЕСА_1, 09.07.2004р. уклало договір оренди із ПП "Пролайн" з
орендною платою 1000 грн. в місяць і таким чином із 01.07.2004р.
по 31.12.2005р. отримало орендну плату в розмірі 18000 грн., а з
01.01.06р. уклало договір оренди із ПП ОСОБА_2 з помісячною
орендною платою в розмірі 1500 грн. отримавши таким чином від
нього 3000 грн.
Крім того, як зазначає позивачка у заяві про збільшення
позовних вимог, ВКП "ЗС Компані" уклало договір оренди від
15.06.2005р. із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 на
оренду 42 кв.м. приміщення по АДРЕСА_1, з орендною платою 1000
грн. в місяць, починаючи із 15.06.2005р. і таким чином до
15.07.06р. тобто за 13 місяців розмір орендної плати складає 13000
грн.
Також вказує, що ВКП "ЗС Компані" з таких же підстав уклало
договір оренди з 01.04.06р. з ДП "Капітал Промінь" на оренду 40
кв.м. цього ж приміщення з орендною
2
платою 1690 грн. в місяць, за що за 4 місяці тобто до
01.08.06р. орендна сума становить 6760 грн.
Зазначає, що всього за період з 01.07.04р. по 01.08.06р. ВКП
"ЗС Компані" без достатніх підстав одержало 40760 грн.
Оскільки квартира АДРЕСА_1, належить їй та ОСОБА_3 і який, як
зазначає позивачка являється директором ВКП "ЗС Компані" і який
без її згоди укладав договори оренди цієї квартири, а ВКП "ЗС
Компані" безпідставно одержало суму оренди в сумі 20380 грн., яка
приходиться на її частку в квартирі, а тому просить стягнути
вказану суму із ВКП "ЗС Компані".
В судовому засіданні позивачка в доповнення позовних вимог
просить визнати недійсним договір оренди від 06.02.2001р. та акти
виконаних робіт від 15.12.2002р. та від 25.12.2002р.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 22.11.2006р.
відмовлено в задоволенні . позовних вимог ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення
Уманського міськрайонного суду від 22.11.2006р. як незаконне та
постановити нове рішення, яким стягнути з ВКП "ЗС Компані" на її
користь 20380 грн.
Перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в
межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга підлягає до задоволення, а судове рішення до
скасування з постановлениям нового судового рішення.
Оскільки висновки суду не відповідають наявним по справі
доказам і суперечать вимогам діючого законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з тих
обставин, що між ОСОБА_3 та "ЗС Компані" за погодженням з ОСОБА_1.
було заключено договір оренди 3-кімнатної квартири, а також те, що
ВКП "ЗС Компані" понесло значні витрати на реконструкцію
приміщення, тому реалізуючи право на суборенду, правомірно
передало кімнатну квартиру в користування 3-м особам, а отриману
орендну плату правомірно звертає в погашення витрат на
реконструкцію приміщення.
Проте такі висновки суду суперечать наявним по справі
доказам.
Так в рішенні Уманського міськрайонного суду від 21.12.2005р.
встановлено, що ОСОБА_3 розпорядився 3-кімнатною квартирою,
передавши "ЗС Компані" в оренду, де він являється директором, без
відома та без згоди ОСОБА_1.
Дані обставини не були спростовані і ухвалою апеляційного
суду Черкаської області
від 23.03.2006р.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
обставини,
встановлені судовим рішенням у
цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються
при розгляді інших справ, у яких
беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено
ці обставини.
Таким чином колегія суддів вважає, що договір оренди від
06.02.2001р. є фіктивним і згоди на укладення даного договору
ОСОБА_1. не давала.
Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира є спільною
власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_1. про те ОСОБА_3 використовує дане
приміщення в особистих цілях.
Відповідно до ч.2 ст.68 Сімейного кодексу України ( 2847-14 ) (2847-14)
розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної
власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками
виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно до ст.359 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
доходи від
використання майна, що є у спільній власності, розподіляється між
співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової
власності.
ОСОБА_1. має право власності на 1/2 спірного приміщення.
Як встановлено судом за період з 09.07.2004р. по 01.08.2006р.
ОСОБА_3 являючись директором ВКП "ЗС Компані" і діючи від імені
компанії без згоди ОСОБА_3
передав квартиру в оренду третім особам, і отримав орендну
плату в сумі 40760 грн.
3
А тому відповідно до вимог ст.359 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ОСОБА_1. має право на 1/2 частину орендної плати, що становить
20380 грн.
Крім цього відповідно до вимог ч.4 ст. 369 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
правочин щодо розпорядження спільним майном вчинений
одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за
позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника,
який вчинив правочин необхідних повноважень.
За таких обставин колегія суддів вважає, що дане судове
рішення не може залишатися в силі і підлягає до скасування.
З наявних у справі доказів колегія суддів вважає можливим
постановити нове судове рішення яким задовільнити позовні вимоги
ОСОБА_1.
Керуючись ст. 309 ЦПК, ст.48,256 ЦК (в ред.. 1963р.) колегія
суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду від 22 листопада
2006р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1. задовільнити.
Визнати недійсним договір оренди від 6.02.2001р..
Стягнути з ВКП "ЗС Компані" на користь ОСОБА_1 20380 грн.
Стягнути з ВКП "ЗС Компані" на користь ОСОБА_1. витрати по
оплаті держмита в розмірі 203 грн. та 30 грн. за
інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України в 2
місячний строк з дня проголошення.