183/2042/17 Про визнання незаконними дій Інспектора батальйону роти Управління патрульної поліції міста та скасування постанови про накладення штрафу за порушення правил дорожнього руху - 25.07.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 3 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Перейми Валерії Іванівни про визнання дій незаконними та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Дніпрі на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, прийняту 23 червня 2017 року у складі головуючого судді Парфьонова Д.О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постановлену 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Панченко О.М., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 3 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Перейми Валерії Іванівни (далі також - відповідач, УПП в м. Дніпро) про визнання дій відповідача неправомірними та скасування постанови серії ЕАА № 095233 від 6 травня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за порушення частини другої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ).

В мотивування позову позивач зазначає, що 06 травня 2017 року о 23:49 годині рухаючись зі швидкістю 60 км/год на належному йому автомобілі НОМЕР_1 на Слобожанському проспекті м. Дніпро здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофору. Світлофор не був обладнаний електронним відліком часу, що не давало позивачу змоги вчасно скоригувати свої дії, при цьому він не мав змоги зупинити транспортний засіб не застосовуючи екстреного гальмування, оскільки була наявна небезпека спровокувати скоєння ДТП автомобіля, що рухався позаду від нього. Після переїзду був зупинений працівниками УПП, які не відрекомендувались та не пред'явивши посвідчення взяли у позивача посвідчення водія та без належних повідомлень причин зупинки, без відхиляння аргументів позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення, без пред'явлення доказів склали постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, вказуючи на порушення ним вимог ПДР (1306-2001-п) України.

Вважаючи постанову серії ЕАА № 095233 від 6 травня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 23 червня 2017 року, залишеною без зміну ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задовольнив частково.

Скасував постанову інспектора 3 батальйону 7 роти УПП у м. Дніпро Перейми Валерії Іванівни серії ЕАА № 095233 від 06 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовив.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Дніпрі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Свою касаційну скаргу мотивує невиконанням позивачем приписів пункту 8.7.3 (г) Правил дорожнього руху, який здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.

Водночас, позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови інспектора 3 батальйону 7 роти УПП у м. Дніпро Перейми В.І. серія ЕАА № 095233 від 06 травня 2017 року, о 23:30 год. 06 травня 2017 року в м. Дніпрі по проспекту Слобожанському, 70, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив проїзд на забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п.п. "ґ" п.8.7.3 ПДР (1306-2001-п) , тому позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425,00 гривень відповідно до частини другої статті 122 КУпАП.

Не погоджуючись з таким рішенням інспектора 3 батальйону 7 роти УПП у м. Дніпро Перейми В.І. позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови від 06 травня 2017 року серії ЕАА № 095233, виходив з наступного:

з наданого суду запису не можна однозначно прийти до висновку про сигнал, який вказував світлофор по напряму руху позивача, чи була можливість у позивача зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, наявності необхідності застосування екстреного гальмування. Таким чином, наданий суду відеозапис не вказує на те, що дане джерело доказування може бути використане як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, однозначно вказує на наявність факту його вчинення, а тому відсутність належного відеозапису факту вчинення правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити факт наявності правопорушення як такого та правомірності дій відповідача під час винесення постанови;

з наданого суду відеозапису, здійсненого під час розгляду справи вбачається доведеність факту дотримання процедури розгляду справи, роз'яснення прав та обов'язків позивача щодо роз'яснення прав та обов'язків, процедури оскарження постанови, врахування та відхилення зауважень позивача;

надана суду постанова, досліджений відеозапис з місця розгляду справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження факту дослідження відповідачем обтяжуючих чи пом'якшуючих відповідальність особи обставин, які повинні бути враховані органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Зазначена позиція була підтримана і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП (80731-10) , статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року (3353-12) № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дає підстави для висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року (z1408-15) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (z1408-15) (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3, п.1.5 ПДР (1306-2001-п) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Статтею 9 КУпАП визначено що адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Диспозиція частини другої статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення від 06 травня 2017 року серії ЕАА № 095233, позивач порушив вимоги п.п. "ґ" п.8.7.3 ПДР (1306-2001-п) .

Відповідно до п.п. "ґ" п.8.7.3 ПДР (1306-2001-п) жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні за інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Наданий відповідачем відеозапис, здійснений зі службової машини співробітника УПП дійсно вказує на переїзд позивачем перехрестя машиною, якою керував позивач на жовтий сигнал світлофора на третій-четверті секунді після ввімкнення жовтого сигнала світлофора в режимі моргання, який був розташований перед транспортним засобом, якою керували співробітники УПП та який знаходився перпендикулярно напрямку руху позивача.

Разом з тим, за приписами п.8.1 ПДР (1306-2001-п) , регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.8.10 ПДР (1306-2001-п) , у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

При цьому, за п.8.11 ПДР (1306-2001-п) України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

З наданого суду запису який досліджувався судами попередніх інстанцій не можна однозначно прийти до висновку про сигнал, який вказував світлофор по напряму руху позивача, чи була можливість у позивача зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, наявності необхідності застосування екстреного гальмування.

Таким чином, наданий суду відеозапис не вказує на те, що дане джерело доказування може бути використане як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, однозначно вказує на наявність факту його вчинення, а тому відсутність належного відеозапису факту вчинення правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити факт наявності правопорушення як такого та правомірності дій відповідача під час винесення постанови.

Будь-яких спростувань вищенаведених обставин відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 095233 від 6 травня 2017 року у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Дніпрі залишити без задоволення.

Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.