РIШЕННЯ
 
                          Iменем України
 
     20  лютого2007  року  Апеляційний  суд  Донецької  області  у
складі:
 
     головуючого судді Курило В.П.
 
     судців Саніковой О.С., Шамрило Л.Г.
 
     при секретарі Степаненко В.Б. розглянув у відкритому судовому
засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною  скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних   захворювань
України в м. Жданівка Донецької області  на  рішення  Жданівського
міського суду Донецької області від 06 грудня 2006 року по  справі
за  позовом  ОСОБА_1до  Відділення   виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України в м.  Жданівка  Донецької  області
про відшкодування моральної шкоди.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     В листопаді 2006 році ОСОБА_1 звернувся до суду з  зазначеним
позовом  до  відділення  виконавчої  дирекції  фонду   соціального
страхування від нещасних випадків на  виробництві  та  професійних
захворювань в м. Жданівка Донецької області, посилаючись на те, що
він  працював  на  шахті  IНФОРМАЦIЯ_1,  правонаступником  якої  в
теперішній час є шахта "IНФОРМАЦIЯ_2". 13 листопада 1957 року  при
виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок і  він
був травмований. Позивач був доставлений в лікарню,  де  йому  був
встановлений діагноз -перелом ключиці,  перелом  трьох  ребер,  та
кісток голені  правої  ноги.  Акт  за  формою  Н-1  був  складений
підприємством за рішенням суду.
 
     Висновком МСЕК від 27 червня  2006р.  йому  було  встановлено
втрату професійної працездатності 25% безстроково.
 
     Позивач вважає, що йому заподіяна також моральна  шкода,  яка
полягає  в  тому,  що  він  постійно  відчуває  фізичний  біль   і
страждання на протязі багатьох років з  моменту  травми,  особливо
при зміні погоди  та  фізичних  навантаженнях.  Він  тривалий  час
проходив лікування, придбавав медикаменти за  свій  рахунок,  факт
нещасного  випадку  встановлював  в  судовому  порядку.   Все   це
спричиняє йому  моральні  страждання  і  в  рахунок  відшкодування
моральної шкоди просив стягнути з відповідача 25 000 грн.
 
     Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від  06
грудня 2006 року позов задоволений частково і на користь ОСОБА_1 з
відповідача стягнуто в рахунок відшкодування  моральної  шкоди  15
000 грн.
 
     В апеляційній скарзі  відділення  виконавчої  дирекції  фонду
соціального страхування від нещасних  випадків  на  виробництв  та
професійних захворювань в м. Жданівка  Донецької  області  просить
рішення скасувати і постановити нове рішення, яким
 
     в  позові  відмовити.  В  обгрунтування  апеляційної   скарги
відповідач посилається  на  те,  що  позивачу  встановлено  стійку
втрату працездатності у розмірі 25 % по травмі 1957 року, а  Закон
України "Про загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування
від нещасного випадку на виробництві і професійного  захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
         набрав  чинності
лише 1  квітня  2001  року.  Згідно  ст.  58  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         закони та інші  нормативно-правові  акти  не  мають
зворотної дії в часі. Право потерпілих на відшкодування  моральної
шкоди настає  з  моменту  настання  страхового  випадку,  тобто  з
моменту  травмування,  а  не   з   моменту   встановлення   втрати
працездатності.
 
     Судом першої інстанції встановлено, що з позивачем відповідно
до акту НОМЕР_1про нещасний випадок на виробництві  від  1  квітня
2006 року стався нещасний випадок.  Згідно  довідки  МСЕК  від  27
червня  2006   року   ОСОБА_1   встановлена   втрата   професійної
працездатності в розмірі 25 % по травмі безстроково. У  зв'язку  з
чим позивачеві заподіяна моральна шкода.
 
     Заслухавши  доповідь  судді  апеляційного   суду,   пояснення
представників відповідача і позивача, перевіривши матеріали справи
і доводи апеляційної скарги, апеляційний  суд  вважає,  що  скарга
підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню  з  постановлениям
нового рішення.
 
     Відповідно  до  вимог  ст.  309  ЦПК   України   ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
підставами  для  скасування  рішення  суду  першої   інстанції   і
ухвалення  нового  рішення  або  зміни  рішення  є  порушення  або
неправильне застосування  норм  матеріального  або  процесуального
права.
 
     Відповідно до змісту ст. ст. 1, 21,  28,  34  Закону  України
"Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне   страхування   від
нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,  які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
        , на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків  на  виробництв  та  професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим
особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я,  заподіяну
умовами виробництва, при цьому  сума  страхової  виплати  не  може
перевищувати  двохсот  розмірів  мінімальної   заробітної   плати,
встановленої на день виплати.
 
     Як  вбачається  з  акту  НОМЕР_1про  нещасний   випадок,   13
листопада 1957 року в 9.30. в підземному гаражі дільниці  шахтного
транспорту ОСОБА_1 електровозом був притиснутий до  воріт  гаражу.
Позивач отримав травму - перелом ключиці, перелом трьох ребер,  та
кісток голені правої ноги.
 
     Рішенням Апеляційного суду Донецької  області  від  7  червня
2004р. зобов'язано Державне підприємство  "Макіїввугілля"  скласти
акт про нещасний випадок за формою Н-1. Позивачу висновком МСЕК 27
червня   2006   року   була   встановлена    втрата    професійної
працездатності 25 % безстроково.
 
     Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив  з
того,  що  у  позивача  є  право  вимагати  відшкодування   шкоди,
заподіяної   здоров'ю   за    нормами    Закону    України    "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
        .
 
     Але з таким висновком суду погодитись неможливо  з  наступних
підстав.
 
     Закон України  "Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне
страхування від нещасного випадку на  виробництві  і  професійного
захворювання, які спричинили  втрату  працездатності"  ( 1105-14 ) (1105-14)
        
від 23 вересня 1999 року набрав законної сили 1 квітня 2001  року.
Нещасний випадок на виробництві стався  з  ОСОБА_1  в  1957  році.
Таким чином, на спірні правовідносини  вимоги  цього  Закону  щодо
відшкодування моральної шкоди не поширюються.
 
     Відповідно до ст. 13 Закону України "Про  загальнообов'язкове
державне  соціальне   страхування   від   нещасного   випадку   на
виробництві і професійного  захворювання,  які  спричинили  втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
        , страховим випадком є нещасний випадок
на
 
     виробництві  або  професійне  захворювання,   що   спричинили
застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму  за
обставин, зазначених у Законі,  з  настанням  яких  виникає  право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або
соціальних послуг.
 
     Таким чином,  право  потерпілих  на  відшкодування  моральної
шкоди настає  з  моменту  настання  страхового  випадку,  тобто  з
моменту  травмування,  а  не   з   моменту   встановлення   втрати
працездатності.
 
     Висновок суду першої інстанції про те, що право на  зазначену
виплату   у   позивача   виникло   після    встановлення    втрати
працездатності з 27 червня 2006 року під час  дії  Закону  України
"Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне   страхування   від
нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,  які
спричинили  втрату  працездатності"  ( 1105-14 ) (1105-14)
           є   помилковим.
ОСОБА_1 був травмований 13 листопада 1957 року і з  цього  часу  в
нього виникло право на відшкодування шкоди.
 
     Згідно зі ст. 58 Конституції України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  закони
та інші нормативно-правові акти не мають  зворотної  дії  в  часі.
Тому вказаний Закон не застосовується до правовідносин, що виникли
між сторонами з приводу відшкодування моральної шкоди.
 
     Апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги  ОСОБА_1  не
грунтуються  на  законі,  тому  в  задоволенні  його  позову   про
відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
 
     Розглядаючи  справу,   суд   першої   інстанції   неправильно
застосував закон, постановив незаконне рішення, яке відповідно  до
ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підлягає скасуванню.
 
     Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 3, 314 ч.2,
316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , апеляційний суд, -
 
                             ВИРIШИВ:
 
     Апеляційну  скаргу  Відділення  виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України в м.  Жданівка  Донецької  області
задовольнити.
 
     Рішення Жданівського міського суду Донецької області  від  06
грудня 2006 року скасувати.
 
     В задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області
про відшкодування моральної шкоди відмовити.
 
     Рішення суду  апеляційної  інстанції  набирає  законної  сили
негайно, але  воно  може  бути  оскаржене  у  касаційному  порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох  місяців  з
дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.