УХВАЛА
Iменем України
15 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Балашкевича С.В. суддів: Зарицької Г.В.,
Худякова A.M. при секретарі Войтюк В.I. з участю: позивачки та
представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому
засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на
рішення Бердичівського міськрайонного суду від IНФОРМАЦIЯ_1 року в
справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від IНФОРМАЦIЯ_1
року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 грн матеріальної шкоди, 200 грн.
моральної шкоди та судові витрати в сумі 146 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду
скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні
позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та
невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 526 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином.
Згідно частини 1 статті 623 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим
'збитки.
Судом першої інстанції встановлено, що IНФОРМАЦIЯ_2 року
згідно усного договору між жителями с. Бистрик Бердичівського
району та встановленої черги ОСОБА_2 випасав череду корів, в тому
числі корову позивачки.
В цей же день корова ОСОБА_1 була дорізана відповідачем з
причин вздуття шлунку (тампонії). Названі обставини не заперечував
сам
ОСОБА_5
.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції
дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав
свої зобо'язання щодо збереження переданого йому майна позивачки,
а тому повинен нести відповідальність на завдані збитки.
Доводи апелянта про те, що його вини в заподіянні шкоди немає
і що причина загибелі тварини не встановлена, оскільки розтин
корови не проводився є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 передала
відповідачу корову на випас без ознак захворювання. За свідченнями
лікаря -ветеринара ОСОБА_6. (а.с. 43) тампонія може виникнути вже
через 20 хвилин після поїдання твариною певних кормів, зокрема
трави люцерни. Розтин тварини не був проведений з вини
відповідача, оскільки останній розпорядився розібрати корову, а
м'ясо здати в заготівельну організацію.
При визначенні суми збитків, суд першої інстанції
обгрунтовано виходив з ринкових цін. Доказів про те, що названа
сума є меншою відповідач не надав.
У зв'язку з втратою майна позивачка зазнала певних моральних
страждань, тому рішення суду про часткове відшкодування моральної
шкоди в сумі 200 грн. є правильним.
При вирішенні справи суд першої інстанції помилково керувався
нормами ЦК( 435-15 ) (435-15)
, що регулюють позадоговірні відносини, і не
звернув уваги на те, що між сторонами був укладений усний договір
про випасання худоби, проте така помилка не вплинула на
правильність постановленого рішення суду, підстав для скасування
якого немає.
Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду від IНФОРМАЦIЯ_1
року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з
цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо
до Верховного Суду України протягом двох місяців.