РIШЕННЯ

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     15 лютого 2007 року місто Рівне

     Колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах
Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка
3.1.

     суддів Шимківа С.С, Ковалевича СП.

     з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,

     сторін та їх представників

     розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні
Апеляційного суду в м.  Рівному  цивільну  справу  за  апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 5 грудня
2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  і  ОСОБА_3  про
скасування усиновлення,

                           встановила:

     Рішенням Рівненського міського суду від 5  грудня  2006  року
ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_2 і  ОСОБА_3
про скасування усиновлення.

     В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач,  вважаючи
такий висновок місцевого суду незаконним, посилаючись на порушення
судом норм  матеріального  права,  просить  апеляційний  суд  його
скасувати й ухвалити у справі нове рішення  про  задоволення  його
позову.

     Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення  осіб,  які   беруть
участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані
докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить  до  висновку,
що апеляційна скарга підлягає  задоволенню,  а  ухвалене  місцевим
судом рішення скасуванню з ухваленням у справі  апеляційним  судом
нового рішення з таких підстав.

     Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його  позовних  вимог,  суд
першої інстанції виходив з їх недоведеності.

     Проте погодитися з таким висновком місцевого суду не можна.

     Відповідно до п. З  ч.  1  ст.  238  СК  України  ( 2947-14 ) (2947-14)
        
усиновлення  може  бути  скасоване  за  рішенням  суду,  якщо  між
усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача,
стосунки,  які  роблять  неможливими  їхнє  спільне  проживання  і
виконання усиновлювачем своїх батьківських обов"язків.

     Судом  першої  інстанції  безспірно  встановлено,   що   мати
усиновленої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з власної ініціативи розірвала  шлюб
із позивачем, який раніше усиновив її дочку.  З  весни  2006  року
вони, включаючи усиновлювача і усиновлену,  проживають  окремо.  З
того  часу  усиновлена  й  усиновлювач  між  собою  практично   не
спілкуються,  родинних  стосунків  не   підтримують.   Усиновленій
ОСОБА_2 давно достеменно відомо про те, що вона не  є  біологічною
дочкою позивача й є ним усиновленою, їй  також  достовірно  відомо
про те,  що  її  біологічним  батьком  є  ОСОБА_4,  з  яким  вона,
незважаючи на своє усиновлення позивачем, протягом тривалого  часу
підтримує регулярні стосунки.

     Таким   чином,   таємниця   усиновлення    для    усиновленої
ОСОБА_2давно розкрита.

     Позивач ОСОБА_1 створив іншу  сім'ю  і  проживає  окремо  від
відповідачів.

     Заперечення ОСОБА_2і  ОСОБА_3  проти  скасування  усиновлення
апеляційний  суд  розцінює  як  їх  намагання  заставити  позивача
виконувати передбачений законом обов"язок з утримання усиновленої,
про що свідчить пред"явлений ОСОБА_3 в суд першої інстанції  позов
до позивача про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2.

     Однак правовий інститут усиновлення  не  може  бути  зведений
лише до виконання усиновлювачем обов'язку з утримання усиновленої,
оскільки це суперечило б засадам і принципам ст. ст. 207,  226-233
СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
         .

     Крім того, приймаючи рішення у даній справі,  колегія  суддів
враховує також ту обставину, що в судовому засіданні  апеляційного
суду усиновлена, неодноразово звертаючись  до  позивача,  називала
його не батьком, а виключно по імені та по-батькові.

     Тому з урахуванням усіх викладених обставин  апеляційний  суд
приходить  до  висновку  про  те,  що   позов   ОСОБА_1   підлягає
задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення - скасуванню.

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 226-233,  п.
З ч. 1 ст. 238 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
         , ст.ст. 10, 60,  303,  307,
313, 314, 316, 317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів

     вирішила:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення Рівненського міського суду від  5  грудня  2006  року
скасувати.

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити.

     Скасувати з дня набрання чинності даним рішенням рішення  про
оголошення ОСОБА_1 усиновлювачем ОСОБА_2.

     Рішення Апеляційного суду набирає  законної  сили  з  моменту
його проголошення і може бути оскаржене в касаційному  порядку  до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня  набрання  ним
законної сили.